Марічка Мойсейчук у Тезе
Марічка Мойсейчук у Тезе
10-03-2016
Цікаве

 

Щороку напередодні Нового року християнська спільнота Тезе з Франції проводить Міжнародні міжконфесійні зустрічі молоді в одному з європейських міст. На такі конференції, що мають назву Європейські Дні довіри, збираються тисячі молодих людей з усіх країн Європи, щоб у спілкуванні і молитві зустріти Новий рік. Приймаюче місто і країна відкриває для гостей двері всіх церков і парафій. А місцеві християни на 5 днів приймають паломників у свої родини. Учасником такого молодіжного з’їзду в кінці 2015 – на початку 2016 року, що відбувся у Валенсії, в Іспанії, була криворівнянка, студентка Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, Марія Мойсейчук.

-Як виникло бажання взяти участь у міжнародній зустрічі молоді, яку щороку проводить християнська спільнота Тезе?

– Бажання подорожувати у мене було завжди. Можна сказати, що це – моє хобі.

Думка про поїздку у мене виникла ще з літа. Я хотіла кудись поїхати на зимові канікули, але не знала ще куди. Ну і, звичайно, що потрібно було збирати кошти, бо без них здійснення мрій дуже часто, на жаль, неможливе.

У пошуках поїздки мені допоміг Google – наш друг, і знайома, яка вже їхала в Тезе за цією ж програмою. Вона дуже захоплююче розповіла про свої враження від побаченого, і мені теж захотілося такого. Я дізналася з інтернету, що це таке – Тезе і які найближчим часом будуть маршрути. Мене це дуже зацікавило і я почала втілювати свою мрію у життя.

– Наскільки мені відомо, це – дороговартісна поїздка. Як тобі, студентці, вдалося зібрати чималу суму коштів, аби втілити свою мрію?

– Найважче було зібрати документи. Поїздка включає в себе не тільки маршрути, за які треба заплатити гроші. Треба було докласти максимум зусиль, аби тебе прийняли в Тезе. Непросто було також відкрити візу.

Здійснитися моїй мрії допомогли батьки, але також збирала кошти і власними зусиллями. А взагалі-то я дуже вдячна батькам за всі свої поїздки – без їхньої допомоги вони були би неможливими.

– Де тобі пощастило побувати, крім Іспанії?

– Я кожного року десь подорожую. Була в Німеччині, Словаччині, Австрії. Тому багато країн, які цього року були по дорозі до Валенсії, я вже відвідувала раніше.

У мене є традиція у кожному місті щось залишати: кинути монетку, наприклад, щоб знову туди повернутися. І так склалося, що у більшість країн я повернулася по дорозі до Тезе.

– Розкажи, будь ласка, коротко про свої враження від цьогорічної поїздки.

– Коротко розповісти про це дуже важко. Майже за три тижні подорожі вражень дуже багато. Безпосередньо у Валенсії ми були тиждень, проживали у валенсійських сім’ях, правда, вони хочуть, щоби їх називали каталонцями. Тому що це – історична територія, історична пам’ять. Вони дуже бережуть пам’ять про своє минуле. У сім’ях, де ми проживали, люди були до нас дуже привітні. Я зауважила, і це мені сподобалось, що там дуже цінують сімейний вогник, дорожать своїми рідними і близькими. Там трохи інша ментальність, ніж у нас, зовсім інше ставлення чоловіка до жінки і жінки до чоловіка. І це вражає!

– Поясни нашим читачам, що таке Тезе?

– Тезе – це міжнародна екуменічна спільнота. Це – з’їзд молоді віком від 18 до 35 років (бувають, звичайно, і винятки) у певному місці. Місце проведення Тезе оголошується 31 грудня під час вечірньої молитви. Брат Алоїс – один із засновників спільноти – оголошує, де в наступному році буде відбуватися різдвяне Тезе, оскільки воно відбувається кожної пори року: взимку, навесні, влітку і восени.

Тезе виникло ще в 1940 році у Франції. Так називається село, де вперше відбувся з’їзд молоді. З того часу щоліта у тому селі збираються  тисячі молодих людей, які з’їжджаються з усього світу. Весь тиждень вони проводять у молитві і спілкуванні. Оскільки збирається молодь з цілого світу, то більшості мов ми не розуміли. Однак усі були одні до одних привітними і щирими, спілкувалися за допомогою жестів і міміки. Мене вражало натхнення, з яким люди туди приїхали. Там щось береш для себе, щось віддаєш своє – і це зачаровує. Це моя перша поїздка в Тезе і, сподіваюся, що не остання. Звичайно, що для цього потрібне велике бажання: бо поїздка вимагає і труду, і грошей.

– Де відбудеться наступний з’їзд молоді?

– Цього літа їхатимуть у Францію, у саме село Тезе, де, як я вже казала, відбувся перший екуменічний молодіжний з’їзд.

Різдвяне Тезе 2016-2017 відбудеться в Ризі, там молодь перебуватиме з 28 грудня до 1 січня. На кожен день складено графік. Зранку, як правило, – молитва у парафіях. Цього року у Валенсії було 120 тисяч людей з усього світу. Це, приблизно, з 150 парафій різних віросповідань, і не лише християнських.

– Чи багато було українців серед учасників з’їзду?

– Як казали самі українці, цього року нас було багато, як ніколи: близько трьох тисяч. З 1978 року, відколи паломників приймають різні країни, фестиваль у Валенсії вперше. Взагалі-то, Іспанія раніше вже приймала з’їзд християнської молоді – у Барселоні. А Валенсія – це країна Сонця, це колиска літа. Коли у нас мінус 25, а там плюс 25, то, зрозуміло, що українці масово ринули туди, як із духовно-пізнавальною метою, так і з метою відпочити. Це, справді, був чудовий відпочинок для душі.

Наприклад, молодь збирається і разом співає молитовні пісні Тезе. Пісні складаються із дуже багатьох куплетів. Щоби молодій людині легше було запам’ятати, то куплети дуже часто повторюються, але різними мовами: іспанською, французькою, англійською... До речі, є молитовна пісня, яку співають українською, – «Славімо, всі народи». Хоч її виконують люди, які не знають української мови, але вона дуже гарно звучить.

Окрім молитов, були засідання в групах. Кожна людина у групі була з іншої країни. Розглядали, наприклад, якусь ситуацію, і кожен ділився думками, як би він виходив із неї. Ці заняття були дуже цікавими і повчальними.

Також цього року у Валенсії відправлялася вечірня служба у катедрі, де знаходиться Чаша Грааля. Від усвідомлення, що ти перебуваєш на Богослужінні у храмі, де знаходиться така святиня, перехоплювало подих. Взагалі під час поїздки я неодноразово переживала надзвичайне духовне піднесення.

– Я щиро рада за тебе. Також дуже приємно, що в цьому молодіжному екуменічному з’їзді взяло участь багато української молоді. Як ти вважаєш, це може бути свідченням щасливого майбутнього для України, принаймні свідченням певного рівня духовності нашої нації?

– Ну, я не можу ручатися за кожного. Якщо бути чесною, то мені здається, що більшість молодих людей, які у цьому році відвідали Валенсію, їхали туди більше з пізнавальною метою, ніж з духовною. Але переконана, що всі повернулися звідти духовно багатшими. Бо побувавши там, ти не можеш залишитися таким, як був до того. Це не передати словами. Я ще довго була під враженням після того, як повернулася додому.

Вважаю, що загалом українці є релігійною нацією. Бажаю, щоб так було надалі. Такий висновок можна зробити не лише із цьогорічного Тезе. Українська громада щороку представляє Україну на досить хорошому рівні. Під час проведення Тезе є така особливість: його організатори запрошують людей взяти участь у волонтерстві. Й українці, як правило, охоче погоджуються допомагати готувати їжу, прибирати територію, де відбуваються молитви, та багато іншого.

Думаю, що Україну чекає добре майбутнє, бо наша нація споконвіку була духовно багатою. У нас уже, слава Богу, майже немає міжконфесійних війн. І мені дуже сподобалось під час цієї поїздки, що не було поділу на конфесії.

– Тут важливими, напевне, є особисті стосунки з Богом кожної людини. Тільки в такому випадку вона може, повернувшись, скажімо, так, як ви, з Валенсії, втілювати пережите там у своїй сім’ї, родині, на своїй парафії, у своєму селі.

– 31 грудня відбувається фестиваль народів, де українці, як і всі інші, представляють свою культуру, свої традиції, обов’язково – вишиванки. Цього року дуже багато молилися за Україну, щоби нарешті настав мир у нашій державі, у наших домівках і в наших серцях. Це підносило в думці, що ти не один, що за нас переживає весь світ. Так само розуміла, що мені не байдуже, що відбувається у світі, що мені не байдужа доля людей, які живуть в інших країнах. Справді, було дивовижне відчуття єдності всіх людей, що живуть на планеті Земля. Багато людей підходили до мене і казали: «Ми знаємо, що у вас зараз нелегкі часи. І ми бажаємо вам, щоби у вас все було гаразд. Щоби нарешті кожен батько повернувся додому, до своїх дітей, щоб кожна мама дочекалася з війни свого сина, сестра – брата і т. д.». Справді, відчувалася присутність Бога, Який хоче достукатися до кожного людського серця.

– Хто в Україні організовує ці паломницькі поїздки?

– Поїздки відбуваються як з Івано-Франківська, так і зі Львова, з Тернополя. Я їхала зі Львова, від Собору Святого Юрія. Поїздку організував туристичний центр «Моя Європа», який, власне, і спеціалізується на поїздках у Тезе. Вони формують кілька маршрутів і виставляють їх на сайті. Зайшовши на сайт, людина обирає собі маршрут, який їй подобається найбільше. Таким чином, враховуючи побажання людей, і обирають маршрут – той, який сподобався найбільшій кількості учасників майбутньої поїздки.

Я дуже рада, що поїхала у це паломництво від Собору Святого Юрія. Поїздку організовували молоді люди Катя і Юра. Це дуже відповідально. Через туристичний центр «Моя Європа» їхало 78 осіб. У всіх дуже схвальні відгуки про поїздку.

– Ти стверджуєш, що повернулася звідти інакшою...

– Так. Ти відкидаєш якісь проблеми, якісь негаразди, якісь хвилювання, які в тебе є на душі. Більше того, ця поїздка допомагає знайти себе, допомагає знайти відповіді на багато запитань, переосмислити все, що останнім часом відбувається, в Україні – зокрема. Серед паломників я не мала жодної знайомої людини, але ця поїздка принесла мені дуже багато знайомств із цікавими людьми, які теж їхали в Тезе з метою віднайти себе, побачити, як живуть люди в інших країнах, які у них звичаї, традиції. Також неможливо забути той вогник, який передає кожна сім’я, що приймає паломників. Валенсійці досить релігійні люди, тому вони особливо готувалися. А українців чекали, як нікого, щоби віддати їм часточку тепла своєї душі. Це, очевидно, знову ж таки пов’язано із подіями, що відбуваються на сході нашої країни.

Ми з подругою, з якою я познайомилась під час поїздки, записалися у волонтери. І це нам принесло багато корисного. Бо там, в принципі, ніхто нічого важкого не робить. Це, я вважаю, мізерна допомога, яку людина може надати від себе. Нас поселили у дуже хорошій, привітній і релігійній сім’ї, в самому центрі, звідки треба було йти 5 хвилин до місця наших спільних молитов. Коли ми вперше зайшли до хати, вони нас обняли і було таке відчуття, що ми знайомі уже багато років, здавалося, що ти приїхав до друзів чи до родини. Найчастіше вдома була бабуся і нам доводилось з нею найбільше спілкуватися. Оскільки, крім іспанської, вона не знала більше ніяких мов: ні англійської, ні французької, ні російської, то нам довелося трохи підучити іспанську, а здебільшого спілкувалися жестами і мімікою. Вона переживала за нас, як за своїх дітей, щоб нам було затишно, щоб ми не були голодні, також мусіла знати, куди ми йдемо і коли повернемось. Взагалі, умови проживання для нас там були казкові, і я безмежно вдячна цим людям: бабусі, її дочці, зятеві та двом онукам. 

Сім’я, яка нас приймала, проживає у квартирі, яка займає два поверхи багатоповерхівки. На одному поверсі проживає бабуся, на іншому – її дочка з сім’єю. Та найбільше мене вразило, що там людина пенсійного віку має час і можливість подорожувати. Бабуся відвідала дуже багато країн, побувала і в Тезе.

До речі, бабуся з великою любов’ю розповідала нам про свого чоловіка, який працював на парфумерній фабриці. У їхньому помешканні є навіть стенд парфумів: різних марок, різних років виробництва.

Також мене вразило, що там люди мають багато часу для самих себе, вони дуже доглянуті… і самі стверджують, що з виходом на пенсію у них розпочинається друге життя. Тому я щиро бажаю українцям, щоб у нас теж так було. Щоб наші батьки чи дідусі з бабусями з виходом на заслужений відпочинок теж могли собі дозволити такі пізнавальні подорожі усім світом, як це мають можливість в інших країнах.

Людмила Зузяк

Переглядів - 100
Обласні новини

вологість:

тиск:

вітер: