Ворохтянський мистецький феномен
Ворохтянський мистецький феномен
11-03-2016

 

Дитячий гурт «Петрос» із Ворохти останнім часом «наробив» чимало галасу у мистецькому житті не тільки Яремчанщини, а й усієї України. І стало це наслідком не тільки постійної творчої праці та, відповідно, успіхів на сцені, а й завдяки їхній феноменальності. Особливість «Петросу» полягає в її складі, учасниками якого є трійнята з родини Ониськів: Мирослава (бубен), Тетяна (сопілка, вокал) та Владислав (цимбали), їхня рідна сестричка – Вікторія (бас-гітара) і троюрідний брат Денис Бербеничук (барабан).

А очолює сімейний  ансамбль, учасник відомого родинного гурту «Петровичі» – талановитий музика Петро Сказків. Власне цей колектив надав у користування юному гурту власну студію, чимало інструментів. Тож «Петрос» є своєрідним продовженням славних творчих традицій родини Сказківих.

Не  треба бути психологом, щоб не помітити тісного духовного зв’язку керівника колективу з його учасниками. Інколи складається враження, що Петро Сказків просто асимілювався в родину Ониськівих. Як підтвердження — вони разом не тільки під час репетицій і концерту, а й на відпочинку. Діти розповіли, що дуже часто вільний час проводять разом, адже Петро Сказків товаришує з батьками юних музикантів. Окрім того, ще й нещодавно у них з’явилося спільне хобі – пейнтбол.

Вихованці не приховують, що вони дуже люблять і поважають свого музичного наставника. І навіть, здавалося б, така банальна фраза-звернення «Петре Петровичу» у них звучить зовсім по-іншому: щиро і невимушено… Самі ж юні таланти жартують, що коли їх запитують, звідки в них любов до музики, то вони відповідають: «Не від тата й мами, й не від баби з дідом… а від Петра Петровича». 

 

А яка господарка без сварки? Нелегко з дітьми, які між собою брати та сестри і дуже чудово знають вразливі місця один-одного. Тож часто бувало, що вони влаштовувати між собою «сімейні розбірки» під час репетицій… Тому й виховні бесіди в колективі існують, і ніхто цього не приховує. Та діти одразу ж зізнаються, що це все відбувається за їхньої «ініціативи», адже інколи вони люблять почубитися та побайдикувати, а в Петра Сказківа з цим строго. Загалом вихованці відзначають, що у їхнього Петра Петровича залізні нерви, раз він уже терпить їхні витівки та дитячі примхи протягом п’яти років.

Ахіллесовою п’ятою колективу залишається вакансія сопілкаря. Чомусь не затримуються юні музиканти цього профілю в колективі. Але в «Петросі» покладають великі надії на молодших братів-близнюків Дениса Бербеничука (Валерія та Вадима), які підростають та скоро повинні поповнити лави колективу.

 

З історії створення гурту

Невтомний Петро Сказків, будучи учасником родинного гурту «Петровичі», постійно прагнув чогось більшого. Тож паралельно працював над рядом інших мистецьких проектів як в Україні, так і за її межами. Та одного дня  спіймав себе на думці, а чому ж він повинен десь реалізовувати себе поза межами рідної Ворохти. Так виникла думка створити щось своє, рідне.

Працюючи у селищному Будинку культури, пан Петро вирішив створити дитячий  музичний гурт. Розклеїв оголошення у Ворохті  і незабаром на «кастинг» прийшли декілька зовсім юних діточок. Не обійшлося без скептицизму на перших порах, але з часом він зрозумів, що це саме ті юні дарування, яких він шукав. Тож у травні 2009 року офіційно було створено дитячий гурт.

Назву «Петрос»  було обрано не просто так. «Слово Петрос є однокореневим із іменням нашого гурту «Петровичі», — роз’яснює Петро Сказків. — Тим паче так називається і одна з найвищих гір українських Карпат, тому без вагань та заперечень було затверджено саме найменування». 

 

Насущні проблеми

Звичайно, молодий гурт потребує фінансової підтримки, адже є потреба в придбанні музичних інструментів та обладнання, витрати на поїздки… Але в багатьох аспектах «Петрос» уже сьогодні заробляє сам на себе. Для прикладу, чимало організаторів фестивалів, окрім того, що беруть на себе витрати з трансферу, проживання та харчування, ще й платять гонорари юним артистам. А такі моменти, повірте, дають поштовх для подальшого професійного зросту. «Гонорари розподіляємо порівну між усіма учасниками гурту, — розповідає Петро Сказків, — тут все чесно і справедливо. Також із цих доходів залишаємо кошти на придбання інструментів, обладнання та утримання студії».

 

Важко в навчанні — легко в бою

Відверто кажучи, диву-дивуєшся, як Петро Сказків наважився взятися за навчання семирічних дітей. Музикант зізнається, що на перших порах було нелегко, адже вміти грати на різних інструментах — це одне, а навчити цього маленьких дітей зовсім інше. На щастя, спочатку йому допомагав батько Петро Сказків (засновник родинного гурту «Петровичі» — авт.), адже має чималий досвід у вихованні юних творчих особистостей.

 «Займаючись з дітьми, — продовжив керівник гурту, — я кинув виклик самому собі… Я знав, що буде важко, про це мене власне й попереджував батько. Тож інколи виникали сумніви та запитання: «А чи зможу впоратися з цим?» Як бачимо Петро Сказків зміг! Адже за п’ять років нелегкої праці сформував у школярів бажання творчо мислити та творити.

 Найцікавіше, що Петро Сказків не вчить їх нот та музичної грамоти. Увесь процес навчання дітьми сприймається на слух. «Музикант повинен сприймати на слух, – ділиться власною навчальною методикою Петро. – Якщо їх вчити нотної грамоти, то це займатиме набагато більше часу та зусиль, а так вони скоріше освоюють все те, що потрібно».

 

Репертуар

Не пройшло і трьох місяців від створення «Петросу», як юні таланти уже презентували себе на першому концерті з нагоди Дня  Незалежності у Ворохті з композиціями «Вийди, вийди сонечко» та коломийкою.

Згодом у «Петросі» почали освоювати більш складніші музичні композиції, зокрема «Вербовая дощечка», «Сірі гуси», «Подоляночка», «Ой ви, хлопці, січові молодці», «За нашою стодолою», «Ой на горі, ой на Маківці» чимало повстанських та патріотичних пісень. «Ми в більшості зосереджуємо увагу на українських народних піснях, — зауважує керівник колективу, — даючи сучасну обробку. Таким чином орієнтуємося на молоде покоління слухачів». Не нехтують у «Петросі» і сучасним композиціями відомих колективів, зокрема виконували пісні з репертуару гуртів «ВВ», «Перкалаби».

Не забувають юні митці і своє рідне. Так нещодавно їх репертуар поповнився ворохтянською щедрівкою «Щедрий вечір».

 

Виступи

 Учасники гурту так одразу і не змогли згадати, в яких фестивалях та мистецьких заходах брали участь, адже за п’ять років творчої діяльності вони об’їздили чимало областей України.

  Послужний перелік фестивалів у гурту чималий: Міжнародний гуцульський фестиваль (Косів та Верховина), «АртПоле» (с. Уніж, Городенківський район), «Франко Фест» (с. Нагуєвичі, Дрогобицький р-н, Львівська обл.), «Франко. Місія» (с. Поповичі, Мостиський р-н, Львівська обл.), «Флюгери Львова» (м. Львів).

У день святого Миколая 2011 року «Петросу» аплодувала вишукана столична публіка.

 

Участь у шоу «Україна має талант»

Ідея щодо участі народилася ще 2012 року, але, зі слів керівника гурту, вони на той час не були готові до виступів на такому рівні. Наприкінці минулого року все ж таки подали заявку і без проблем пройшли кастинг у Івано-Франківську.

У грудні 2013 року гурт «Петрос» викликали на зйомки до неспокійної та революційної столиці. Як відзначив Петро Сказків, у них жодних проблем у Києві не було, адже епіцентром протистоянь була центральна частина, а кастинг та проживання відбувалися поза межами центральної частини міста.

Гурт «Петрос» на київській сцені зробив справжній фурор, іншими словами «порвав» як членів журі, так і всіх глядачів (напевно, чимало людей бачили це відео  — авт.). Тож цілком заслужені чотири «так» вивели ворохтянців у півфінал «Україна має талант». «Розпочався клопіткий процес підготовки до півфіналу, — ділиться спогадами Петро Петрович. – У півфіналі вирішили зіграти у новій обробці «Подоляночку» та «Вийди, вийди сонечко», але представники шоу забракували їх і сказали, що необхідно виконувати щось сучасніше. У результаті вони нам запропонували пісню популярного гурту «ВВ».

Під час виступу у півфінальному раунді у гурту на сцені стався ляп, який і вплинув на виступ колективу. «Перед виходом на сцену нам скрутили бас-гітару, щоб вона не фонила, а ми цього не помітили, — розповідає керівник гурту, — тож важливий виступ відбувся без гітарного супроводу, а це дуже вплинуло на якість музичного номеру». У результаті гурт не отримав потрібної кількості sms (на цьому етапі шоу голосують глядачі, а не журі – авт.), і вибув за крок до фіналу.

Десь у душі всі учасники гурту, звичайно, розраховували на фінал.  Та в «Петросі» з цього трагедії не роблять, адже розуміють, щоб досягати чималих висот, необхідно й надалі продовжувати плідно та настирливо працювати… «Участь у шоу «Україна має талант» — це дуже хороший і незамінний досвід, — акцентує керівник колективу, — який позитивно вплине на всіх нас і стимулюватиме на подальшу працю».

 

Плани гурту

У червні гурт їде у Тернопіль на гастрономічний фестиваль «Галицька дефіляда», а на початку серпня «Петрос» відкриватиме великий міжнародний фестиваль «Захід» в с. Родатичі, що біля Львова.

Тож побажаємо юним талантам із Ворохти подальших творчих звернень, тисячі щирих прихильників і великого та безхмарного мистецького майбутнього.

 Окрім участі в гурті та навчання в школі, юні таланти ще й активно займаються танцями та фрі-файтом.

 

Олег ДЗЕМ’ЮК

Переглядів - 1
Обласні новини
09.11
9 листопада Всеукаїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва

 

вологість:

тиск:

вітер: