Правничий вакуум чи правовий нігілізм?
Правничий вакуум чи правовий нігілізм?
08-07-2016
Політика

Чому українцям не вистачило 20 років, аби втілити Конституцію у життя?
Минуло 20 років з моменту прийняття Основного Закону України – Конституції. Після подій на Майдані про неї почали все більше і більше згадувати, читати та домагатися своїх конституційних прав. А хтось як не виконував ті норми, так і не збирається виконувати – як серед пересічних громадян, інтелігенції, державних чиновників, так і серед посадових осіб органів місцевого самоврядування, керівників політичних партій, громадських активістів. Щороку ці люди одягають вишиванки, виходять на сцену під час проведення урочистостей і висловлюються в мікрофон про те, які вони раді, що у нас є Конституція – одна з найдемократичніших у світі, як вони її цінують, роблять усе можливе, щоб норми Конституції захищали права простих громадян, а зійшовши зі сцени, витирають об неї ноги.
Такий висновок особливо виходить на поверхню, коли аналізуєш такі газетні статті, як «Правничий вакуум» Тетяни Соболик, що надрукована у №21 «Верховинських вістей» від 20.05.2016 р., та «Юридична безграмотність чи цілеспрямоване збурювання свідомості людей?», яка опублікована за підписом Івана Юряка у №25 від 17.06.2016 р. 
Обидва матеріали свідчать про те, що виконувати норми Конституції не мають наміру ті, хто мав би дотримуватись їх у першу чергу. Відзначаємо також той факт, що стаття Тетяни Соболик «Правничий вакуум» була опублікована в газеті «Галицький кореспондент» від 21.04.2016 р. (№16). Там вона надрукована під назвою «Правничий вакуум громади» і в ній не згадуються активісти Верховинського району. Бо спільного у тому, що роблять деякі активісти Івано-Франківська, створивши «Територіальну громаду українського народу міста Івано-Франківськ», та в тому, що відбувається у Верховині, Устеріках та інших селах Верховинського району – як у коня та верблюда. Адже перші створили територіальну громаду (далі – ТГ) українського народу, про яку, справді, не знайдеш ні в Конституції, ні в законах України, де кілька осіб оголосили себе ТГ, а другі діють у межах законодавства. 
Тож, щоб у майбутньому не виникало таких непорозумінь, зауважуємо, що у статті активістів району звинувачують у сепаратизмі, а це вже публічний наклеп і за це передбачена юридична відповідальність, тим паче, що проти людей, котрі говорять про конституційні ТГ, не порушені кримінальні справи, оскільки їхні дії не виходять за межі законодавства України, а навпаки – впроваджують норми законодавства у повсякденне життя, як це є на сьогоднішній день у цивілізованих країнах. Ці люди визнають державу Україна унітарною, Київ – столицею і адміністративним центром, визнають органи державної влади та їх посадових осіб, визнають Президента України, і не називають їх хунтою, на відміну від тих, хто справді є сепаратистами у так званих ДНР, ЛНР, і котрим, до речі, за Мінськими угодами та відповідними змінами до законодавства України, гарантується повна амністія та недоторканість. Ці люди не мають нічого спільного з рухом Медведчука, про який згадується у статті Т. Соболик. Навпаки – виникає запитання: як же Віктора Медведчука призначали офіційною особою від України на переговори у Мінську щодо врегулювання військового конфлікту на Донбасі, якщо він розхитує конституційний лад в Україні? Цього не знали, не хотіли знати, чи це було влаштовано цілеспрямовано? Відповідно до якого чинного закону призначали цю людину на перемовини, якщо вона не є офіційною особою, не займає жодної посади у державних органах України? А тепер на цю людину вішають усі гріхи: і свої, і його, і намагаються «шити справи білими нитками» тим, хто взагалі не має нічого спільного зі згаданим вище рухом. Чомусь у цій ситуації так пригадуються Кірпа, Кравченко, Кушнарьов, Валентина Семенюк-Самсоненко, Чечетов, котрі вірно служили системі, створеній олігархами, і ця ж система їх знищила. Ми недарма торкнулися цієї теми, бо у нас на місцевому рівні багато таких людей. Буде прикро, якщо система, котрій вірно служите, знищить вас, ваших нащадків. 
Але є і суттєва відмінність між авторами цих двох статей. Тетяна Соболик у своїй статті посилається на «експертів» та на керівника Офісу реформ, а от у Івана Юряка якось вийшло по-інакшому, і його текст викликає іронічну посмішку, бо нагадується анекдот, у якому йдеться про особу, що вміє повторювати деякі слова, навіть фрази, не розуміючи їх суті. 
Адже буквально слово в слово повторено те саме, що говорили і говорять, як він називає «горе-реформатори», «псевдо-реформатори», а правильність сказаного ними підтвердили юристи, з котрими консультувався пан Юряк. Висловлюємо щиру подяку автору цього тексту за надруковані статті з Конституції, Цивільного Кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (правда, не всі), бо прочитавши їх, мешканці району знатимуть, чим керуватися у своїх діях для поліпшення свого життя уже сьогодні, припиняючи тим самим беззаконня. 
Зосереджуємо увагу всіх на тому, що наявність Конституції України – це ще не конституційний лад, бо починається він з того моменту, коли всі норми, які прописані у Конституції, практикуються в житті держави, народу, котрий у ній живе. Проте, життя пересічного українця, гуцула – зокрема, показує іншу картину, котра не відповідає тому, що написав п. Юряк про те, що, «враховуючи обумовлені вище норми законодавства України, територіальна громада завжди володіла і володіє правом комунальної власності, природними ресурсами в межах своєї адміністративно-територіальної одиниці...». ТГ справді володіють правом, і тільки, тобто де-юре, а де-факто власністю ТГ розпоряджаються інші. А якщо це не так, то поясність, хто вирубує і вивозить лісодеревину, гриби, афини, малини, худобу, гравій з річок, і за це все платять у місцевий бюджет копійки, а частіше – нікопійки? Кому де-факто належать полонини та багато іншого? Наводимо тільки основні багатства нашого краю, що за міжнародними цінами коштують мільйони доларів. І користають з цього одиниці, а воно належить, згідно Конституції, тергромадам. І в цей же час державні чиновники, а з ними в унісон – більшість голів органів місцевого самоврядування та депутатського корпусу волають, що Верховинський район дотаційний і самостійно не виживе, і на державному рівні чиновники говорять, що Івано-Франківська область дотаційна. (До речі, за часів Януковича брехали, що Донбас годує всю Україну. Але коли розпочалася війна, ця брехня луснула, як мильна булька). 
Хто зробив нашу область, наш район дотаційними? Хто відповідальний за цей стан справ? Усі! Кожен у свою міру разом з чиновниками, котрі свідомо чи несвідомо обманювали і продовжують обманювати, що у нас не все так погано, а буде ще краще, от тільки вступимо в ЄС. У ЄС не вступили, тепер кажуть: «Все буде добре, от тільки об’єднаємо громади», не забуваючи принцип «добровільності», що яскраво проявляється на прикладі с. Устеріки. А про конституційні ТГ намагаються мовчати, а тих, хто про них говорить, називають сепаратистами, подаючи їх, як ворогів держави. Нагадує ситуацію, коли злодій кричить: «Тримайте злодія!». І сьогодні одні «ОТГекають», інші – «КТГекають», а простий народ, разом з інтелігенцією району, нічого не розуміючи, склав руки і чекає, як свиня обуха (вибачте за порівняння), що буде далі? І дочекаєтесь, любі... А різниця між ОТГ (об’єднаними територіальними громадами), котрі подають «верхи», та конституційними територіальними громадами, про котрі ведуть мову «низи» – як між сіллю та цукром. 
Тож у чому суть цих територіальних громад? 
Об’єднані територіальні громади формуються всупереч Конституції України і мають на меті ліквідацію представницьких органів місцевого самоврядування відповідно до Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад», котрі є розпорядниками майна, земель та природних ресурсів, що здійснюють ці функції від імені ТГ. А оскільки не буде ні власника (бо ТГ на сьогоднішній день не оформили де-юре право власності), ні розпорядника, то олігархи отримують прямий доступ до нашої з вами землі та природних ресурсів. При чому вони намагаються все це робити нібито демократично, законно, через наших голів місцевих рад та депутатський корпус, тобто сесійно, голосуючи «за», а оскільки ми голосували на виборах за цих людей, то, значить, ми теж голосуємо «за». Робиться це для демонстрування міжнародній спільноті, що у нас відбуваються демократичні процеси, що народ добровільно передає своє багатство. Аргументів на користь сказаного більш, ніж достатньо. Це і виступи депутата Верховної Ради України Юрія Солов’я на зборах у селі Устеріки, виступ депутата Івана Рибака на Форумі народовладдя у Верховині і т. д. А суть конституційних територіальних громад у тому, що вони утворені в конституційний спосіб, відповідно до статті 143, і є первинним суб’єктом місцевого самоврядування. І з цього моменту фіксується наявність конституційного ладу в державі. 
І будь-яка людина у будь-якому селі нашого району (крім с. Устеріки) скаже, що загальних зборів ТГ (відповідно до постанови ВР України №3748 – XII від 17.12.1993 р., ст. 8 ЗУ «Про місцеве самоврядування») за місцем проживання, на яких ставилось питання утворення представницького органу місцевого самоврядування – сільської ради чи у Верховині – селищної, відповідно до ст. 143 Конституції України – не пригадує, бо їх просто ніхто не проводив. Це засвідчують записи у реєстраційних документах кожної сільської чи селищної ради Верховинського району. Натомість утворені ці органи ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», що не відповідає також ст. 81 Цивільного Кодексу України. Нагадуємо її зміст – «юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна». Дайте відповідь, будь ласка: відколи це закон став особою (особами) та власником майна, і об’єднався сам у собі, утворивши сільську, селищну чи міську раду?
Мова пішла про юридичну особу тому, що в реєстраційних документах сільрад наступною графою йде: «Правовий статус суб’єкта» – «Юридична особа». 
Як правильно записав пан Юряк, ст. 81, п. 2, Цивільного Кодексу України гласить: «юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права». Чи є у цих записах відповідність до 81 статті, п. 2? Факт – річ уперта! 
Чергова графа у реєстраційних документах сільрад – «Керівник», навпроти якого ПІБ голови відповідної сільської чи селищної ради. І знову невідповідність до норм Конституції та ЗУ «Про місцеве самоврядування...», бо в цих законодавчих актах ідеться про голів сільських, селищних, міських рад. І знову нас, пересічних громадян, обманюють, бо кожен, хто ходив на вибори до місцевих рад (останній раз – 25.10.2016 р.) обирав, згідно запису у виборчому бюлетені, сільського голову чи у Верховині – селищного, а запис у реєстраційних документах – «Керівник»! Керівник чого!? 
Далі іде «Організаційно-правова форма за КОПФГ» – «Орган місцевого самоврядування». А повинен бути інший текст – «Представницький орган місцевого самоврядування відповідної ТГ». 
Чергова графа: «Види діяльності за КВЕД-2010 84.11» – «Державне управління загального характеру». 
«Інституційний сектор економіки за КІСЕ» – «Регіональні та місцеві органи державного управління». 
Тоді, як у ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування» записано, що органи місцевого самоврядування здійснюють «функції та повноваження місцевого самоврядування», а п. 4 цієї статті гласить: «Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами тергромад». 
Ось вам і факт узурпації влади в країні органами державної влади та їх посадовими особами, що є порушенням ст. 5, 7, 8, 9, 13, 14, 140-145 та інших Конституції України. 
І знову запитання до всіх, хто вміє думати: «Хто бачить конституційний лад у державі Україна і у Верховинському районі зокрема, після прочитаного у реєстраційних документах органів місцевого самоврядування?». А реєстраційні документи посвідчують ці органи, вони аналогічні до паспорта, що посвідчує особу, яка досягла повноліття. І якщо записи чи фото в паспорті не відповідають особі, то паспорт недійсний. Так само і тут: дані не відповідають законодавству – значить, орган недійсний, нелегітимний. Легітимний, до речі, означає – законний. 
І це основна причина, чому за 20 років з моменту прийняття Конституції та 25 років з часу проголошення Незалежності України економіку країни, що за своїм потенціалом рівнялася економіці тодішньої Федеративної Республіки Німеччина, зруйнували, матеріальні цінності, кошти, золотовалютний запас украли та продовжують розкрадати, армію розвалили (і сьогодні це відчутно для нас), а ми, народ України, стали жебраками і ходимо на «гуманітарку» купувати чужі недоноски та тиняємось заробітками по чужих державах. Хтось скаже, що всі народи їдуть один до другого на заробітки: поляки – в Німеччину, німці – в Англію. Ніхто цього не заперечує, тільки: а) не так масово, як у нас; б) за кошти, отримані на заробітках, відкривають власні справи, тобто розпочинають свій бізнес, створюючи нові робочі місця, чи будують вілли, на відміну від наших громадян, які їдуть туди, щоб вижити. Вижити, а не жити. Недарма англійці, як пише Оксана Забужко в романі «Музей покинутих секретів», називають нас виживайлами. І це в такій багатющій державі. Напевне, правий Конфуцій, що «соромно бути багатим у бідній державі, так само, як соромно бути бідним у багатій державі», до того ще й безправним. Хтось може зауважити, що це дуже жорстко сказано, може, навіть, цинічно – правда завжди така: якщо не подивитися їй в очі заздалегідь, то буде ще страшнішою. 
І якщо хтось на словах «нелегітимний», «недійсний» почав потирати руки: ось, мовляв, підтвердження того, що ці люди говорять нісенітниці, розвалюють державу, піддають сумніву законність органів місцевого самоврядування, говорять про їх ліквідацію і т. д., і т. п., то ми кажемо таким людям: «Не хвилюйтесь, про ліквідацію не йдеться, натомість пропонуємо зробити все так, як того вимагають статті з Конституції та законодавства України, і все стане на свої місця: встановимо конституційний лад (5 та 143 ст. Конституції), держава почне нормально розвиватися, людям стане спочатку легше, а згодом – комфортно жити в державі Україна. І це єдиний шлях виходу з кризи, в якій ми опинилися, і найменш болючий. Інакше – зайдемо за межу, де діятиме ще більше беззаконня, ніж є зараз. Наслідки можуть бути жахливими. І тоді не плачмо, за що нас карає Бог, як ми це любимо казати, що ми не знали, нам ніхто не говорив. Самі себе караємо своєю байдужістю та бездіяльністю, небажанням чути правду про себе. Бо до Майдану не було людей, котрі знали і могли нам розповісти про ТГ, після Майдану знайшлися. Хто шукає – тому відкривається. 
Сподіваємося, що не за горами той час, коли Україна та її народ стануть цивілізованими, де діятимуть закони однаково для всіх. Також не зрозуміло, чому ви, пане Юряк, говорите про Кримінальний кодекс у той час, коли прокурор району мовчить? Чи не тому, що він знає, що люди, котрі говорять про конституційні громади, не порушують закон? Доречно нагадати про право на страйк (ст. 44 Конституції України). 
Також звертаємося до всіх голів місцевих рад, депутатів усіх рівнів: «Читайте уважно законодавство і дійте відповідно до тих норм, що там записані, і не ставайте тим знаряддям, за допомогою якого олігархат України вступає в політичний інтим з українським народом, зокрема – гуцулами». 
А ми, пересічні мешканці, теж ставаймо свідомими того, що зараз відбувається, що наше життя залежить виключно від нас самих, що жоден Президент, чи Верховна Рада, чи Кабмін не будуть робити нам добро до тих пір, поки не буде діяти законодавство однаково для всіх. Це законодавство повинен приводити в дію кожен мешканець району, що досяг 18-річного віку, кожен громадянин України. Тоді ми станемо народом, а не фізичними особами, як пише Цивільний Кодекс, чи населенням, чи електоратом, як називають нас різного роду політики. Інакше – ми можемо стати, за словами Ніни Матвієнко, «сміттям, на якому проростуть інші народи». Тому ще раз закликаємо прислухатися до слів Тараса Шевченка: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте...» і застерігаємо: щоб не стати вам рабами – не спіть, не дрімайте!
 
Василь Зузяк, голова ГО «КОЛО»,
Святослав Бельмега, 
голова ГО «Верховина-Майдан» 
Марія Скоматчук, голова комітету 
громадських представників с. Ільці,
Іван Волошинюк,
голова комітету громадських 
представників с. Кривополе,
Юрій Драгирук, депутат 
Верховинської селищної ради,
Ярослав Зузяк, 
громадський активіст
 

 

Переглядів - 1
Обласні новини
17.08
Другий Спас - Яблучний

 19 серпня Преображення Господнє 

15.08
День археолога

14.08
Перший Спас — Маковея

вологість:

тиск:

вітер: