Білоберізький вундеркінд
Білоберізький вундеркінд
30-08-2016
Наука

Майбутнє України
Білоберізький вундеркінд
або Здорова логіка і раціональне мислення Валерія Петриняка
Як уже інформувала наша газета, учень Білоберізької ЗОШ І-ІІІ ст. Валерій ПЕТРИНЯК зайняв друге місце у Всеукраїнській олімпіаді з фізики серед учнів 9 класу. З нашого району таких результатів, мабуть, ще ніхто не досягав. Завдяки своїм вродженим здібностям, наполегливій і системній праці, під керівництвом мудрого педагога Мирослава Шлімкевича та при сприянні батьків, юнак з Білоберізки довів, що не обов’язково навчатися у престижному ліцеї чи гімназії, аби досягнути успіхів. Хоча від умов навчання теж багато залежить, тому Валерій, отримавши запрошення на навчання з кількох ліцеїв, вирішив продовжити поглиблене навчання в Українському фізико-математичному ліцеї в Києві. Про це та про те, як хлопець планує реалізувати свій талант у житті, та ще й у той час, коли у нашій країні не поцінована належно праця науковця, розмовляємо із білоберізьким вундеркіндом.
 
У дитинстві я прочитав дуже багато книжок
– Сподіваюся, ти вже визначився, де будеш навчатися? 
– Ще не зовсім. 
– Тоді розкажи, з яких навчальних закладів ти отримав запрошення після перемоги на Всеукраїнській олімпіаді? Та ще раз нагадай нашим читачам про свої здобутки.  
– Запрошення я отримав з Івано-Франківського ліцею для обдарованих дітей із сільської місцевості та з Українського фізико-математичного ліцею. І найбільш ймовірно, що піду вчитися до Києва. 
Перед тим, як здобути друге місце на Всеукраїнській олімпіаді з фізики, я зайняв абсолютне перше місце на обласному рівні. Також зайняв абсолютне друге місце з інформатики, з математики – просто друге і з хімії – третє. Тобто, на обласному етапі олімпіади я здобув призові місця з чотирьох предметів. 
– Як ти відчуваєш, твоя схильність і любов до фізико-математичних наук – це дарований Богом талант, чи це заслуга батьків, чи вчителів, а чи твоя особиста праця над собою?..
– Все, що ви назвали, зіграло свою важливу роль. У дитинстві я прочитав дуже багато книжок, особливо любив казки і оповідання. Перечитав усе, що мене цікавило, з домашньої бібліотеки, потім – шкільної і сільської. Починаючи із сьомого класу, вже не читав майже все підряд, а брав літературу певної категорії, наприклад – з математики, фізики. Такому моєму активному читанню сприяли батьки. Свій результат дало те, що мені допомагали вчителі. 
– А, може, це прояв успадкованих генів від когось із родини? 
– Ну, не знаю. Мій тато – водій автобуса…, розумний чоловік. Мама – працювала бухгалтером. У школі вчилася добре, за винятком одного року – коли часто хворіла і не відвідувала школу. Тепер, до речі, я так само хворію на грип, двічі кожної осені. Навіть цього літа вже другий раз захворів. 
– Чи є у тебе брати, сестри? І чи вони такі ж талановиті? 
– У мене є брат, старший за мене на десять років. Він непогано вчився. Після закінчення школи здобув фінансово-економічну спеціальність у Чернівцях і працював десь три роки податковим інспектором у Путилі. Але потрапив під скорочення – всього сім працівників залишилося із двадцяти одного. Тепер Вася працює у Польщі. 
– А чи мав твій старший брат якийсь вплив на твоє навчання? 
– Я не пригадую, щоби він якось намагався впливати на моє навчання. Але якщо я колись щось його питав чи просив допомогти, то у нього голова потужна. Він, справді, знає дуже багато, з кожного предмету і з кожної теми – він всебічно розвинута людина. 
 
Коли вчитель бачить особистість, а не тільки учня
– Кого зі своїх учителів ти вважаєш не просто людиною, яка хоче тебе щось навчити, а є твоїм другом, наставником, з яким ви розумієтеся із півслова? 
– Учитель може допомогти у двох факторах. Він може добре пояснити матеріал. У принципі, це роблять всі мої наставники. Це звичайна річ, яку роблять всі вчителі у школі, ну, може, хтось трохи глибше, точніше, ґрунтовніше, щоб уже бути впевненим у тому, що учень зрозумів. Другий аспект: коли вчитель зацікавлюється учнем. Так, як Мирослав Остапович Шлімкевич – мій учитель фізики і математики, зацікавився мною. Він старається не лише передати мені свої знання, а впливає на мене, як людина, як особистість. І при цьому в мені він теж бачить особистість, а не тільки учня. Він допомагає мені шукати потрібну літературу, репетиторів, і в школі робить для мене багато чого, щоб результати мого навчання були якомога кращими. За це я йому, а також і всім іншим учителям Білоберізької школи, щиро вдячний. 
 
Для мене буде найперспективнішою професія програміста
– Валерію, а ким ти мрієш стати у дорослому житті? Мабуть, твоя майбутня професія буде пов’язана із улюбленими науками. 
– Враховуючи реалії життя у нашій країні, не буду напряму пов’язувати свою професію із улюбленими науками. Проаналізувавши за даними Інтернету різні запропоновані роботи і зарплати, я вирішив, що для мене буде найперспективнішою професія програміста. Тому я вибрав для себе певні категорії, на які буду звертати увагу. Наприклад, взявся за вивчення Java. Бо хочу стати програмістом і роблю для цього все можливе. А мої улюблені науки у цьому допомагають, але опосередковано. Вони, наприклад, розвивають логіку, пам’ять та всі інші розумові характеристики. 
– Чи залишишся працювати в Україні, коли здобудеш професію програміста? 
– Так. В Україні є нормальні фірми, які виплачують своїм працівникам нормальні зарплати. 
– Однак, бачимо, що мудрі і розумні люди не завжди поціновані в нашій країні. Навпаки, їм досить важко себе реалізувати тут. Дехто з них поїхав за кордон, а дехто, і це найгірше – почав деградувати. Чи вистачить тобі внутрішніх сил, щоби вистояти, коли відчуватимеш, що суспільству не завжди потрібні твої знання, або коли воно намагатиметься якось відмахнутись від тебе, мовляв, до життя треба ставитися простіше, або чим менше знаєш – тим легше жити, і т. д.? 
– Якраз над цим я дуже багато роздумую. І почав дивитися не лише на науку, а й на джерела прибутку. Наприклад, навіть у селі спостерігаю, хто чим займається і скільки заробляє. І розумію, що заняття бізнесом – це гроші, це прибуток. Ввів в інтернеті «Бізнес. Гроші. Як здобути?». Більше, ніж п’ятдесят сайтів кинув собі в «закладки» і перечитую кожен сайт. Маркетинг, торгівля, хто такий ріелтор та багато іншого. Також є такий сайт «rabotа.ua», де я передивлююся всі вакансії, які є в Україні. Скажімо, менеджер з продажу, таких вакансій є тисячі. Значить, такі люди є затребувані. Зарплата у них приблизно 25 тисяч гривень. Нормально. Є, звичайно, і 20, і 15, і… 50 тисяч. Отже, ця робота є прибуткова. Для цього добре треба знати математику, уміти укладати і оформляти договори… Тому я перечитую в інтернеті все, що можу, на цю тему. Одними із найзатребуваніших також є програмісти, які заробляють від 20 до 125 тисяч гривень. Ага, значить, скачав відповідні програми і вивчаю. Тобто я дивлюся, з чого є прибуток – те і вивчаю. 
– Чи не задумувався ти над тим, що розум – це інструмент, яким треба уміло користуватися, аби не завдати нікому шкоди. Наприклад, бачиш, що є якась прибуткова справа, але вона може принести шкоду іншим людям. Адже ядерну зброю теж винайшли розумні люди, можливо, навіть, не задумуючись, скільки це принесе горя людству. Чи є у тебе якась межа, яку не можеш переступити? 
– Наприклад, мені пропонують роботу, де платитимуть п’ять тисяч гривень, але я знаю, що завдаватиму шкоди природі. То спочатку треба подумати: якщо я не піду на цю роботу, то, звичайно, що піде хтось інший. Це чиста логіка. Але якщо у мене вистачить розуму та інтелекту, я буду намагатися запропонувати цій фірмі якось удосконалювати процес виробництва, аби шкідливих викидів було якнайменше. Але це треба робити акуратно, дивлячись, чи це не принесе мені надто великої шкоди, бо не кожен керівник любить зауваження підлеглого. 
– Кажуть, що якби не гуманітарії, то світ був би сірим і прісним. Однак, вважаю, що в душі кожного найзапеклішого математика чи фізика живе гуманітарій. Чи відчуваєш ти його у собі? 
– Щоб у мені було хоч трохи гуманітарія, я можу почитати цікаву художню книжку, наприклад, якусь фантастику. Але не часто, бо мало часу маю на це. 
 
Треба завжди мати чіткий план і розуміти, що ти хочеш у цьому житті 
– Який твій розпорядок дня? Адже встигаєш дуже багато. 
– Я намагаюся кожне завдання вирішити найпростішим і найкоротшим способом, який забере найменше часу. Також стараюся мінімізувати перегляд телепередач та не грати у комп’ютерні ігри. Десь у шостому і сьомому класах я таки добре ними захоплювався, але потім зрозумів, що це забирає у мене дуже багато часу. Хоча в школі я вчився добре, встигав і одне, і друге. Та зрозумівши, що воно не вартує стільки мого часу, видалив всі ігри із комп’ютера. 
– А батькам ти допомагаєш у господарстві тільки тоді, коли маєш час і бажання, чи коли потрібно? 
– Батьки залучають мене до домашньої роботи помірно. Вони стараються все розподілити так, аби я мав час на свої справи і навчання, а саме: інформатика, програмування, а також і їм допомагав. Наприклад, улітку нам доводиться заготовляти таки досить багато сіна, тому в цей час я змушений більше часу приділяти домашнім роботам. І не тільки заготовляти сіно. Мої батьки завершують будівництво хати, і роботи є дуже багато. Тому влітку у будні я працюю фізично, а в неділі і свята – можу повчитися. А під час навчального року 65-70 відсотків свого часу віддаю навчанню, а решта – роботі біля хати. Влітку навпаки – 20 на 80. 
– Тобто батьки роблять все, аби ти був готовий до життя в різних умовах. А чи зможуть, на твою думку, себе успішно реалізувати у житті твої однолітки, яким навчання дається не так легко, як тобі? 
– Перспектива є у всіх, навіть, у тих, хто вчиться найгірше. Вважаю, що не все у житті залежить від твого доброго чи поганого навчання у школі і від твоїх дипломів про вищу освіту. 
Якщо ти добре розумієш якусь технологію, якщо ти умієш вести бізнес, чи маєш дар до торгівлі, тобі не обов’язково аж так заглиблюватися в науку. Можна вчитися посередньо, але добре знати якусь одну свою справу і розуміти, що вона буде потрібною людям, а це означає, що ти матимеш прибуток. Важливо також відчувати, чи ти отримуватимеш задоволення від цієї роботи. Головне – не пускати все на самоплив і не казати: «Якось воно буде». Треба завжди мати чіткий план і розуміти, що ти хочеш у цьому житті. 
– Наскільки я зрозуміла, ти вже знаєш, чого хочеш від життя. Як будуватимеш свої стосунки з людьми, і зокрема – у своїй майбутній сім’ї? Що хотів би запозичити від батьків? 
– У стосунках з людьми для мене дуже важливою є чесність, ніколи не казати неправду, а все говорити так, як є. Тоді буде повна довіра у сім’ї. Слава Богу, мої батьки створили у сім’ї дуже позитивну атмосферу, у них гарні взаємовідносини, є повне взаєморозуміння, і це мені сприяє, окрилює, надихає… 
– Що би ти хотів побажати тим, хто десь починає втрачати надію на краще життя в Україні? 
– Надія… Зневіра… Ви знаєте, мені більш притаманні такі риси, як здорова логіка і раціональне мислення. Перед тим, як щось робити, я повинен передбачити, чи це принесе мені користь, чи ні. Якщо лише надіятися, або ще гірше – плакати, що щось не вдалося, то це нічого не дасть. Треба докладати зусиль, аби справу було зроблено, чи аби щось здійснилося.
– Чи часто тебе переповнює почуття вдячності? Якщо так, то кому і за що тобі хочеться дякувати найбільше? 
– Подякувати хочеться кожній людині, яку зустрічав у своєму житті. Бо кожен, аби хоч трохи, то зробив для мене щось доброго. Велике дякує моєму вчителю Мирославу Остаповичу, бо він, справді, зробив для мене дуже багато. Також дякую усім учителям Білоберізької школи за те, що сприяли, розуміли, що мені потрібні якісь додаткові заняття і т .д. Також дякую батькам, які розуміють мене і надають мені час для навчання, стараються, щоби моя мрія збулася. Також дякую своїм однокласникам за дружбу, розуміння і підтримку. Наш клас – то як дружна сім’я. 
 
Людмила Зузяк
 

Переглядів - 1
Обласні новини
21.08
Проект "26 українців, що змінили історію"

тисни на фото, щоб переглянути

21.08
Увага! Оголошення!

вологість:

тиск:

вітер: