«Мусимо домогтися, щоби зважали на наш особливий гірський статус», – запевняє голова районної ради Іван Шкіндюк.
«Мусимо домогтися, щоби зважали на наш особливий гірський статус», – запевняє голова районної ради Іван Шкіндюк.
12-09-2016
Політика

Журналісти «Верховинських вістей» та радіо столиці Гуцульщини «Вісті Верховини» Іван Зеленчук, Людмила Зузяк та Олег Гапчук в черговий раз зустрілися із головою районної ради Іваном Шкіндюком. З часу останньої прес-конференції, яка відбулася в кінці травня, назбиралося чимало запитань, на які громадськість району хотіла би почути відповідь. Отож, пропонуємо вашій увазі нашу розмову.
-Іване Юрійовичу, як ви оцінюєте суспільно-політичну ситуацію у нашому районі? 
– Вважаю, що суспільно-політична ситуація у нашому краї задовільна. Слава Богу, у нас мир у районі. Проблемою для нас є те, що немає повної виплати заробітної плати. Поки що це найбільш відчутно у медицині. Але цю проблему ми будемо відчувати і в освіті та в інших галузях, які фінансуються з місцевого бюджету. Ми намагаємось вирішити цю проблему, прийняли кілька звернень, побували у Міністерстві фінансів. Я не можу стовідсотково сказати, що воно буде вирішено, але в Міністерстві фінансів пообіцяли посприяти у дофінансуванні не лише Верховинського, а й інших депресивних районів. Бо все- таки ми не зможемо самі себе повністю фінансувати, принаймні у нинішній час і при теперішньому економічному розвитку. 
– Як співпрацюють між собою різні політичні партії, громадські організації, які діють у нашому районі? Адже районна рада є, можна сказати, такою спільною точкою дотику для них. 
– Звичайно, що є і певні протиріччя, бо навіть кожна людина має свій світогляд і своє бачення шляхів вирішення того чи іншого питання. І кожен по-своєму правий. Але важливо уміти стати на місце іншого. Це і дає можливість нам працювати так, аби не було дуже загострених ситуацій. А суперечки мусять бути. 
– Вже майже рік ви на посаді голови районної ради. У вас були плани і прогнози. За що, із того, що не вдалося, душа болить найбільше? 
– Найбільше душа болить від того, що в Україні війна. Це впливає на всі сфери нашого життя, а найбільше – на наше мислення. А для району найперше, що нам треба зробити, це – дорога. 
Приємно, що в цьому році буде завершено будівництво «стодесятки» – електролінії, потужністю 110 тисяч кіловат, що дасть енергонезалежність нашому району. Це досить великий проект, будівництво якого триває вже більше п’яти років. 
Ще одним успішним кроком можна назвати те, що виділено 50 мільйонів гривень на дорогу Р-24 «Кам’янець-Подільський – Татарів», яка проходить через Верховину. Правда, більша частина коштів пішла на Косів. Однак є постанова Кабінету Міністрів, але вона вимагає співфінансування, якою передбачено 39 мільйонів на поточний ремонт дороги Р-24 та 30 мільйонів – на Р-62 «Криворівня – Чернівці», буде відремонтовано її перші кілометри: від Криворівні до Барвінково. «Облавтодор» проводить відповідні тендери і ми шукаємо коштів для співфінансування – переглянемо всі наші програми, де можна зекономити. Також є домовленість із обласною радою, що при перегляді бюджету за 9 місяців, постараються нам допомогти фінансами. 
– Чи не буде так, що поки проведуть тендери, поки почнуть роботу, настане кінець року і ці кошти, як неосвоєні, повернуться до бюджету, а район знову залишиться з ямами на дорогах? 
– Знаєте, у наш час всяке може бути. Твердо запевнити, що так не буде, я не можу. Але є надія, що вдасться зробити хоч частину від запланованого. Бо нормальні дороги – це подальший розвиток Верховини. Ми це мусимо зробити, якщо не в цьому, то в наступному році. Але, на жаль, не все від нас залежить. Наприклад, для співфінансування ремонту доріг нам треба вишукати 6 мільйонів 900 тисяч (якщо мова йде про виділених нам 69 мільйонів), але для нас це нереально. Ми можемо говорити хіба про один мільйон, але тоді нам виділять з державного бюджету лише 10 мільйонів. Але ми, заручившись підтримкою народного депутата Сергія Тарути, плануємо ще раз зустрітися із Міністром інфраструктури Володимиром Омеляном і попросимо ще раз переглянути постанову і внести зміни, щоби фінансування ремонту наших доріг повністю відбулося за кошти державного бюджету. 
– Голова районної ради мав би бути лобістом інтересів Верховинщини. І ви намагаєтесь ним бути. Які питання вже «пробито» і що ви ще плануєте? Адже району потрібне збільшення надходжень до бюджету, а для цього повинен бути розвиток лісової галузі, туризму, виробництва... Чи є якась перспектива надходження інвестицій? 
– Відколи мене обрали головою районної ради, мені вдалося зустрітися із головою Верховної Ради Андрієм Парубієм, міністрами інфраструктури, екології, міністром освіти Лілією Гриневич та її заступником Павлом Хобзеєм, із заступником міністра охорони здоров’я Романом Іликом. Також налагоджено тісну співпрацю із депутатами Верховної Ради Миколою Княжицьким, Сергієм Тарутою, Марією Матіос, Олегом Березюком, Миколою Величковичем та іншими, які підтримують нас у тому, щоби внести зміни до Закону «Про статус гірських населених пунктів в Україні». 
Також відстоюємо цілісність району, хоча за це нас дуже критикують. Ми повозили представників Верховної Ради горами, показали наші населені пункти. Якщо взяти навіть Верховину, то чи зможе карета швидкої допомоги за 15 хвилин, як цього вимагає Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад в Україні», доїхати до хворого, наприклад, у Маґуру, Віпче?.. А про таке село, як Голови, то взагалі нема що казати. Звісно, що сільські ради не повинні лише чекати на фінансування, мають і самі думати, як заробляти, створювати комунальні підприємства. Кожне село має мати резерв землі, якісь бізнесові плани і рахунки – це треба робити. Але якщо немає елементарного – дороги, то звісно, що інфраструктуру створити неможливо. 
Є надія, що, при прийнятті Закону «Про освіту в Україні», буде враховано специфіку гірських територій, у тому числі і Верховинського району. Для держави це кошти невеликі, у порівнянні з тим, що можемо втратити село, свою автентичність, культуру і мистецтво. 
На рахунок інвестицій. В Україні триває війна і це відлякує інвесторів. Треба розуміти, що відбувається геополітичний поділ, і Україні треба вистояти, довести, що ми єдина і мудра нація, яка може подолати ворога. А він працює різними методами. Ми повинні показати дух нації і продемонструвати свою національну свідомість. 
– Іване Юрійовичу, останнім часом складається враження, що хтось хоче перешкодити втіленню ваших планів і зовсім не хоче бачити вас на посаді голови районної ради. У пресі і на сайтах з’являються різного роду статті про вас... Як ви ставитеся до ситуації, яка стрімко розкручувалася за останній місяць? 
– Це є політика. І цілком нормально, коли лунає якась критика на чиюсь  адресу. Але мої опоненти трохи перебільшують і проявляють свою непорядність. Скажімо, були звинувачення у несплаті податку. Ось довідки про те, що моя мама, як підприємець, за два з половиною роки сплатила до бюджету усіх рівнів 178 тисяч 655 гривень податку, а тесть – 183 тисячі 205 гривень. 
Все почалося після того, як я почав їздити до Києва і зустрічатися з представниками і президентської команди, і команди Прем’єр-міністра (бо для мене не важливий політичний поділ), а також після того, як я почав говорити правду. Наприклад, стосовно будівництва Будинку культури у Верховині. Вже вересень, а проекту немає, він не пройшов експертизу, а той, що є, не зовсім задовольняє громадськість Верховини. З цього питання я особисто зустрічався з депутатом Матвієнком та іншими, які пообіцяли дати фінансування. 
Бог дарував кожній людині мудрість. Тому, коли тебе обливають брудом, треба проявити терпіння. Тим більше, коли ти розумієш, що за тобою стоїть команда.
Але є й питання, в яких поступатися не можна, хоча й сипляться звинувачення, що голова районної ради перетягує на себе ковдру. Але районна рада – це ж колегіальний орган. Якісні зміни у нашому житті мусять відбутися, хоч і не всім цього хочеться. Скажімо, відносно призначення директорів шкіл: тут обов’язково має бути враховано думку і громади села, і колективу..., але ні в якому разі не за партійною приналежністю чи політичними поглядами. Тут пріоритетним має бути професіоналізм. 
– Чи сформувалася команда однодумців, із якими сміливо можете впроваджувати ідеї розвитку району?
– Я задоволений, що у районній раді та серед депутатського корпусу працюють професіонали. Незважаючи на різні політичні приналежності, сформувалася чудова команда однодумців, які докладають максимум зусиль для поліпшення соціально-економічного розвитку району.
– Сьогодні у депутатському корпусі райради багато жінок. Чи співпраця із жінками-депутатами ефективніша, ніж із чоловіками? 
– Повірте, перед нашими мудрими і талановитими, стійкими до різних труднощів та негараздів жінками потрібно ставати на коліна й дякувати за їхню непосильну працю.
Жінки у політиці району досить розважливі та прагматичні, цілеспрямовані та послідовні, пропонують хороші ідеї і докладають усіх зусиль, аби життя району та кожного населеного пункту змінилося на краще.
– Одне із пріоритетних питань для району – зберегти села. Але це може вдатися тільки тоді, коли громада кожного села стане власником місцевих ресурсів.
– Я з вами цілком згоден. Ми вивчаємо питання щодо передачі лісів райлісгоспу в підпорядкування сільським радам, чи провести розпаювання серед населення. Бо є розмови щодо створення єдиного агентства лісових ресурсів із центральним управлінням зі столиці. Мотивація – що тоді з вирубкою лісу настане порядок. Але ж це людські ліси, які свого часу в них примусово вилучені до колгоспів. З часом на їх основі створили районний лісгосп.
Це не означає, що людина піде одразу рубати ліс. Для заготівлі деревини діятиме відповідне правове поле із отримання відповідних дозволів на заготівлю деревини.
Щодо збереження і розвитку сіл, то громади мають бути більш активними, треба виготовити генеральні плани населених пунктів, прийняти відповідні статути, провести перелік власності. І вже тоді проводити адмінреформу. Маємо живий приклад, коли Устеріки не хочуть долучатися до нав’язливої об’єднаної громади. Районна рада тримає чітку позицію та підтримує людей.
Неправильно, коли при створенні об’єднаних територіальних громад їх ділять на бідних і багатих. На жаль, анонсована адмінреформа не враховує індивідуальностей населених пунктів. Від цієї реформи та об’єднань зможуть виграти тільки ті, котрі знаходяться біля мегаполісів, де є великі підприємства. У нас немає таких умов. Кажуть, готуйте проекти і отримаєте гроші. Але це одноразова подачка, а як жити далі? За кордоном частину фінансує держава, частину – громада. Люди не мають коштів на своє прожиття, а тут ще доведеться брати дольову участь у фінансуванні місцевих установ. Коли працюватиме економіка, люди матимуть достаток, будуть добротні дороги, розвинута соціальна інфраструктура, тоді об’єднання відбуватимуться у природний спосіб.
Наприклад, до села Перехресне можна доїхати тільки гужовим чи позашляховим транспортом, не курсує громадський транспорт. Окрім сіножатей, тут немає жодних ресурсів. Приєднання до Довгополя чи до Красноїллі не поліпшить ситуацію.
Для захисту інтересів району мало писати звернення до вищих інстанцій влади. Для цього потрібно їхати до області, до столиці, лобіювати інтереси району, а не чекати доброї ласки, коли нам дадуть залишки. Коли запрошуєш до району депутатів, урядовців, які власними очима бачать реальну картину проблем, тоді вони починають активно сприяти їх вирішенню. Наочний приклад – створення у Криворівні історико-культурного заповідника. Втілення цього проекту в життя сприятиме економічно-соціальному, культурному та політичному розвитку району. У цьому плані активно допомагають народні депутати Микола Княжицький, Марія Матіос, Сергій Тарута, Ірина Подоляк, Андрій Парубій та інші.
Варто згадати і народного депутата Юрія Солов’я, котрий активно працює над втіленням проекту переходу на Румунію. Хоча тут є багато проблем, бо сусіди мають свою стратегію і більше дбають там, де є їхні меншини. 
Завдяки Карпатському форуму народовладдя вдається лобіювати спільні інтереси гірських районів у вищих владних інстанціях.
– Із кожним роком господарі спродують худобу, бо немає де збувати вироблену продукцію. Виникають проблеми з використанням полонин. Кому надавати їх – вирішують в області. Встановлено непосильні податки. Чи не проводять тиху політику знищення полонинського господарювання на Гуцульщині чиновники з «верхів»?
– Щодо полонин – справді, серйозні проблеми. Свого часу вирішили, що ними має розпоряджатися Держкомзем. Часто їх надають в оренду людям з інших областей, які і не планують тут провадити жодної господарської діяльності. Їм головне – земля. Депутатський корпус районної ради прийняв ряд звернень, у яких просить надати право органам місцевої влади розпоряджатися полонинами. На місці краще знають, хто господарює, скільки спроможна людина заплатити податку, бо полонинське господарювання не приносить великих прибутків. Це, швидше, данина традиціям.
Візьмемо, для прикладу, Філипчука, котрий господарює на полонині Менчул. Упродовж років він розвивав там господарку, там порядок і відчувається ґаздівська рука. Але через те, що підняли орендну плату за землю до 3-х відсотків від грошової оцінки – це десятки тисяч гривень, які господар неспроможний сплатити, землю у нього вилучили. Тепер Держкомзем вимагає підняти податок ще до 5-ти відсотків. Це взагалі знищить на Верховинщині полонинське господарювання, бо такі податки непідйомні для наших господарів. Така ситуація в усіх господарів, які доглядають за худобою на полонинах. От у Європі такі види діяльності підтримує Євросоюз.
Щодо можливості переробляти м’ясомолочну продукцію на території району, то це питання вивчається, триває пошук інвесторів.
– Які три найважливіші кроки, що принесуть користь району, можна зробити ще в цьому році?
– Як я вже казав, тривають завершальні роботи проведення високовольтної електролінії 110 кВ «Яворів-Ільці». Наступне – це зміна формульного розрахунку освітніх субвенцій, яких так не вистачає не лише освіті, а всім бюджетним закладам району. Та найголовніше – дорога.
– Ви очолюєте футбольну федерацію в районі. Кажуть, що ви не докладаєте достатньо зусиль для розвитку футболу на Верховинщині? Прикладом цього є першість району, яка цьогоріч ледь жевріє.
– На чемпіонат району з футболу закладено невелику суму коштів. Та через аварію ціле літо не мав можливості приймати участі у вирішенні багатьох питань. Хоча над цим мають працювати і сільські голови, залучати місцевих спонсорів, без котрих спорт не може існувати.
– До речі, наших читачів цікавить дорожньо-транспортна пригода, яка трапилася з вами у травні. Ви готові з перших уст прокоментувати це, аби спекуляцій на цю тему більше не виникало?
– Скажу відкрито: у той день, на жаль, дозволив собі випити, бо приймали делегацію з Волновахи. Можна казати про різні перешкоди: про зустрічні перепони, про вибоїни на дорогах, про неякісну резину. Та скажу одне: цей випадок, за який я дякую Богові, спонукав мене до висновків і з того часу взагалі не вживаю спиртного. Почав писати вірші. 
 

Переглядів - 1
Обласні новини
25.06
25 червня 2017 року, о 11-00 год., на спорт-арені «Черемош» та на Співочому полі селища Верховина, відбудуться спортивні змагання та молодіжна розважальна програма з нагоди відзначення Дня Молоді, Олімпійського Дня та Дня Конституції України.

Програма свята

25.06
День митної служби України

23.06
На Прикарпатті знаходиться неймовірне озеро з абсолютно прозорою водою (фото)

 

вологість:

тиск:

вітер:

Музична Вишиванка?
Всього проголосували - 5