Мені незрозуміло... або Один рік на посаді сільського голови Красника
Мені незрозуміло... або Один рік на посаді сільського голови Красника
06-02-2017
Політика

Усі люди залежні від часу. 
І для одних людей цей час довгий, а для інших – швидкоплинний. Працюючи на посаді сільського голови рік, час особисто для мене промайнув дуже швидко. 
А це значить, що пора підбити підсумки цієї роботи. 
В першу чергу щиро дякую жителям села Красник, які не тільки підтримали мене на виборах як кандидата на сільського голову, а, що найважливіше, підтримували протягом року у всіх починаннях та проектах. Зараз виглядає малоймовірним те, що при плановій сумі бюджету на 2016 рік у 233 тис. грн нам вдалося виконати всі захищені статті видатків, займатися ремонтом доріг місцевого значення, підтримувати порядок у селі, провести перший фестиваль «Красницький ярмарок», присвячений 119-й річниці першої згадки про село, організувати літній табір відпочинку для дітей під патронатом храму Покрови Пресвятої Богородиці села Красник, успішно виступити у чемпіонаті району з футболу (спільно з нашими сусідами з с. Зелене), проводити різні культурні заходи, в тому числі й літературний вечір, присвячений твору С. Вінценза «На високій полонині», виділити кошти на харчування малозабезпечених дітей у Красницькій ЗОШ, розпочати будівництво сцени Співочого поля біля Будинку культури та провести ряд інших заходів.
Думаю, що люди давно готові будувати своє село, район та державу. Для цього потрібно не так уже й багато – щоденно виправдовувати довіру, яку тобі висловили люди, плюс сумлінна важка праця. А ще обов’язковою умовою є підтримка громади, і ні в якому випадку не віддалятися від людей, а тим більше – не іти супроти. Адже звичною стала картина, коли перед виборами всі кандидати демонструють одностайність із виборцями, а після перемоги більшість народних обранців виступає всупереч своїм обіцянкам, проти волі людей, «задля кращого майбутнього цих людей», як вони розповідають. Мабуть, таке бачення «світлого» майбутнього і «темноти» громади, яка «не розуміє» майбутніх благ, і привела за роки незалежності України до теперішнього рівня життя.
Відпрацювавши на посаді сільського голови трохи більше як рік, мені багато речей так і залишились незрозумілими. Може, тому, що досвід та стаж управлінської роботи малий, а, може, це незрозуміло більшості людей. В першу чергу незрозуміло, чому протягом десятиліть існує практика, коли обласна чи районна рада розробляє та затверджує річний бюджет і його основні параметри, а адміністрація виконує фінансування цього бюджету і не завжди є підзвітною раді? В результаті цього створюється штучна напруга між керівництвом цих відомств протягом десятиліть, що не йде на користь та розвиток регіонів і держави в цілому.
Мені незрозуміло, чому в нашій державі створено так багато штучних, дублюючих організацій, які є додатковою бюрократичною перепоною в житті людей та розвитку суспільства. Для прикладу можна взяти державне казначейство, яке швидше гальмує фінансування будь-яких платежів, ніж створює можливості для ефективного господарювання. Невже держава, маючи фінансові управління при адміністраціях та певну кількість державних банків (які поповнились останнім часом), не має можливості розділити функції державного казначейства між цими установами та створити більш сприятливі умови для господарювання на місцях? Або інший приклад – створення центру надання адміністративних послуг (ЦНАП). Замість того, щоб узяти на себе функції «єдиного вікна», щоб люди не відвідували паспортний стіл, земельний відділ, відділ архітектури та інші організації, тим самим зменшити корупційну складову та зекономити час і нерви – ЦНАП перетворився у ще одну контору, яку потрібно відвідати в черзі з вищевказаними відомствами.
Мало зрозуміло, чому бюджет сільських рад та інших установ штучно розділений на загальний, бюджет розвитку та інші і параметри цих бюджетів диктують громаді, яка наповнює цей бюджет, на що можна тратити кошти, а на що – не можна. Невже об’єднання цих бюджетів в один загальний та використання коштів на потреби громади, згідно із Бюджетним, Податковим кодексом та іншими законодавчими та нормативними актами, привело би до хаосу та гальмування розвитку громади?
За рік роботи мені не стало зрозуміло, чому, щоб легше стало жити людям, обов’язково потрібно об’єднати всі громади без виключення? Чому об’єднаним громадам (тобто людям) держава обіцяє дати фінансову підтримку, а необ’єднаним – ні? Це що, поділ українців на перший та другий сорт? Чи жителям села Красник краще буде вирішувати свої проблеми через старосту і депутатів у селі Зелене (згідно із перспективним планом розвитку Верховинського району), ніж у себе, в сільській раді? Це хто вирішив за красничан? Чи польський досвід адмінреформи, на який опираються наші можновладці, найкращий у світі? Чи цей досвід не має недоліків? На мою думку, людей все-таки мають за «темних». Ми вам переваги покажемо, обгрунтуємо – а недоліки ви потім побачите самі, коли нас уже не буде.
Мені незрозуміло, чому ми не живемо за перспективними планами розвитку на 5, 10, 20 років наперед (крім перспективного плану розвитку згідно з адміністративною реформою), уточнюючи кожного року бюджетні показники державного та місцевих бюджетів, а замість цього перед ранком під Новий рік приймається «секретний» державний бюджет, параметри якого відомі лише декільком людям, які його складали та уточнювали, та разом зі змінами до законодавчих актів, які підписує Президент 30 грудня, а публікуються в державних ЗМІ (тобто вступають у дію) в наступному фінансовому році. Після цих дій на місцях «задніми» числами підганяються параметри місцевих бюджетів, які не оприлюднені через засоби масової інформації, – а людям навіщо знати, скільки вони платитимуть податків? Хіба це шлях до стабільності та розвитку?
Також важко зрозуміти, навіщо душити дрібне підприємництво, підвищуючи більше ніж у два рази єдиний податок та єдиний соціальний внесок, змушуючи сотні тисяч підприємців у країні ліквідувати свої підприємства. Якщо це для того, щоб зменшити надходження до місцевих бюджетів та змусити громади «добровільно» об’єднатись, то це зрозуміло. А люди, підприємці до чого тут? Це спрощена система оподаткування, при якій на теперішній час мінімальні контакти підприємця та фіскальних органів, а, значить, і корупційна складова мінімальна. Це одне з небагатьох досягнень українського законодавства. В цілому світі є аксіомою те, що економіка успішно розвивається, коли є розвиток малого та середнього бізнесу. Невже вся логіка реформ у тому, що економіку піднімемо за рахунок децентралізації і знищення малого та середнього бізнесу. Дивна логіка, м’яко кажучи.
Мені ще незрозуміло дуже багато речей і, напевне, так і не стане зрозумілим ніколи. Тим не менше, хочеться щиро подякувати депутатському корпусу та працівникам районної ради на чолі з І. Шкіндюком, апарату РДА під керівництвом О. Лютого, та керівникам усіх служб, установ та відділень, які ще залишились у районі, за ту підтримку, яку мені надавали як новообраному та малодосвідченому сільському голові. Від місцевого керівництва багато що залежить, але не все.
Разом із депутатським корпусом Красницької сільської ради, членами виконавчого комітету, територіальною громадою с. Красник маємо амбітні плани розвитку села та громади на 2017 рік. Але головна наша надія на те, щоб цей рік не став останнім для Красницької сільської ради, тому, що жителі с. Красник, взявши активну участь у громадських слуханнях та письмовому опитуванні щодо децентралізації та об’єднання до інших територіальних громад, проявивши небувалу активність, чітко сформулювали своє волевиявлення про те, що ми маємо бажання самі визначати шляхи свого подальшого розвитку та об’єднуватись добровільно не будемо ні з ким. Рішення опитування затверджено на сесії Красницької сільської ради та направлено до районної ради.
_
Віталій Мартищук
сільський голова Красника
 

Переглядів - 1
Обласні новини
13.10
Хай щастить

10.10
Всесвітній день психічного здоров'я

09.10
День Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова

вологість:

тиск:

вітер: