Жіноча дружба крізь роки
Жіноча дружба крізь роки
08-04-2017
Цікаве

Жіноча дружба крізь роки
Шестеро ільцівських колежанок майже три десятки літ товаришують. Хоч сьогодні в кожної з них – свої сім’ї та турботи, подружки час від часу збираються всі разом, щоб згадати шкільні, студентські роки та юність.
Дружба Галини Фіткалюк, Наталі Сав’юк, Катерини Мішаріної, Людмили Скумадчук, Ірини Зуб’юк та Іванни Минайлюк зародилася ще в 1 класі Ільцівської школи. Як зізнаються жінки, вже з початкових класів зрозуміли, що у свою компанію не допускатимуть більше нікого, хоч дружитимуть й з іншими дівчатами.
Це була міцна «шістка», яка ніколи не давала себе в образу і завжди стояли одна за іншою. А бувало, навіть, і не по-дитячому «знущалися» з інших, хоча зізнаються, що іноді це був перебір, а іноді – все виходило як жарт. Але навіть через різноманітні витівки подруг не вважали у школі шибениками. 
Міцна дружба дівчат змусила і їхніх  батьків дружити між собою, аби знати, що їхні діти витворили на цей раз, чи в разі довгих посиденьок «розганяти» по домівках. 
З іншої сторони, дівчата були «екстремалями»: коли навесні спір, за-мість того, щоб іти додому, як усі діти, переходили річку на двох тросах, як страхівка – були тільки руки. Ну, а  скільки разів взимку довелося провалитися в ополонку – напевне, й не перерахувати.
Різноманітних пригод на рахунку подруг – безліч. Але більшість із них – не для розповідей, тільки у своєму колі пригадують, як тоді було весело. І вже тепер, коли колежанкам по 35 років, і в кожної – свої діти, почали розуміти своїх батьків, особливо їхні переживання. Жінки не уявляють, які би відчуття охоплювали їх, коли б їхні чада так само веселилися. 
«Ми у школі відрізнялися від усіх злагодою. Наприклад, якщо хтось із нас черговий у класі – чекаємо, а потім разом ідемо додому. А коли нагадаємо, що у когось бутерброд залишився у школі – дружньо повертаємося, і вже тоді – по домівках, – пригадує з усмішкою Галина Фіткалюк. – А оскільки п’ятеро нас жило близько, а Наталя – в іншому боці, спочатку проводили додому її, а потім самі ішли додому», – додає Людмила Скумадчук.  
Разом ходили на дискотеки, бувало й таке, що зустрічалися з одним і тим самим хлопцем і, що головне, це жодним чином не впливало на їхню дружбу. Згуртовувала дівчат й участь у художній самодіяльності та КВК.
Після одинадцятого класу п’ятеро із дівчат поступили у Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, а Іванка – у Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка. Галина Фіткалюк, Іванна Минайлюк обрали педагогічну освіту, Людмила Скумадчук, Наталя Са-в’юк, Ірина Зуб’юк – психологію, а Катерина Мішаріна – юридичну справу. 
Незважаючи на те, що навчалися дівчата не в одному місті, приїжджаючи додому, завжди намагалися зібратися вшістьох. Ну, а в Івано-Франківську кілька з них жили разом на квартирах, та постійно зустрічалися, хоч і не в повній компанії, щоб провести час разом.  
– Потім одна за одною почали одружуватися. Започаткували традицію, що п’ятеро складатиметься іншій на весільний подарунок. Також віддружкували в усіх, стали кумами. Це вже якось по-родинному, – каже Ірина Зуб’юк. 
На щастя, у всіх життя склалося добре. Катерина, Іванна, Ірина, Галина залишилися жити і працювати в Ільцях, Людмила освоїлася в Криворівні, а Наталія – аж у Києві. Чоловіків до своєї компанії не приймають, бо вважають, що їхні посиденьки – це суто жіночі справи. Хіба що іноді збираються сім’ями, але вшістьох – ще не виходило, тільки чотири пари. 
Незважаючи на те, що в подруг різні характери, розуміють вони одна одну з півслова і, що головне, зауважують, що завжди підтримують одна одну. Їхні посиденьки – це час спогадів. А от у чому секрет їхньої міцної дружби – не можуть сказати.  
 
Іванна Петрусеняк
 

 

Переглядів - 1
Обласні новини
28.06
З Днем Конституції!

28.06
Масштабна вірусна атака на Україну: Нова пошта, ДТЕК, Укртелеком, Епіцентр, УЗ та інші "компанії-жертви"

Атака почалася практично одночасно, близько 11:30 ранку, вірус розповсюджується дуже швидко

вологість:

тиск:

вітер:

Музична Вишиванка?
Всього проголосували - 6