Мессі у спідничці
Мессі у спідничці
07-07-2017
Спорт

Кривополянка Леся СЛОВАК – футбольна надія України
Ця тендітна юна леді у свої неповні 13 років уже зіграла за збірну України з футболу, п’ять разів її визнавали кращим гравцем турнірів, стала володаркою головного трофею на турнірі «Шкіряний м’яч», кандидат до збірної України U-15 та завела, за дуже короткий час, знайомства з багатьма легендарними українськими футболістами. 

Прокидаючись, ще у шестирічному віці, уже з самого ранку, невгамовне дівча «мучило» свого батька запитанням: «А чи будуть сьогодні по телевізору показувати «Лігу Чемпіонів»? У колекції її забавок ви не знайдете ні ляльок, ані кухонних наборів. Там тільки м’ячі різних форматів та кольорів: з пластику, гуми, силікону і, звичайно, справжні – футбольні шкіряні. 
Як зізнається батько Лесі, Юрій, він ніколи не думав, що саме футбол так дуже може зачепити його дочку. Коли зрозумів, що Леся активно цікавиться цією грою і щиро радіє разом зі своїм татом за успіхи «Шахтаря» на євроарені, вирішив не перешкоджати дитячим мріям, а взявся всіляко допомагати своїй дитині втілювати їх у життя.
Так, щовихідних проводив із Лесею матчі в форматі 1х1, а коли в Лесі з’явився братик Володя, то через декілька років формат змінився, а місце голкіпера надовго закріпилося саме за малим. Та згодом товарисько-родинні матчі стали не тим рівнем. І саме в цей час на одному зі шкільних турнірів молоду футболістку запримітив тренер Василь Іванович Коржук. Тоді Леся, єдина дівчинка на турнірі, з легкістю обігрує своїх суперників, «фінтить», ніби знущається зі старших за себе хлопців, має поставлений удар, і, що найголовніше – її дії на полі, як на її вік, продумані, стратегічно виважені і тактично сміливі, приносять результат та успіх команді.
Невдовзі Леся в команді талановитих земляків із Кривополя розпочинає тренуватися у Василя Коржука і вже скоро приходять перші серйозні успіхи, значні перемоги, а з ними – грамоти, нагороди та визнання на шкільному районному рівні.

 

А далі – на першому етапі обласного шкільного турніру з футзалу на кубок НФК «Ураган», що приймала столиця Гуцульщини, кривопільці завойовують перше місце, «зривають» непоганий грошовий куш та представляють район в області. А наша героїню визнають кращим гравцем турніру. Згодом, уже на обласному рівні, наші юні земляки здобувають бронзові нагороди: Лесю знову визнають кращим гравцем турніру, а ще дівчина отримує титул кращого захисника.
Із цього часу дівчинка продовжує навчання у Верховинській ЗОШ І-ІІІ ст. та одночасно тренується в улюбленого наставника В. Коржука. Саме він допомагає Лесі зіграти та показати свої можливості ще на вищому рівні. І першим з таких стає «Кубок Надії ФКУ-2017» у Києві, для дівчат 2004-2005 р. н. Так Леся, єдина представниця із Західної України, стає гравцем столичної команди «Артек». Після декількох тренувальних спарингів всередині команди тренери затверджують основний склад, Леся – в основі і розпочинає турнір на звичній для себе позиції захисника. 

Судіть самі: вперше дівчина грає в команді з дівчатами, чужий колектив, знайомство з партнерками інколи проходить під час самої гри. І що б ви думали – наша гуцулочка на турнірі зчиняє справжній фурор. Незважаючи на те, що в кожному матчі їй доводилось грати на іншій позиції, а її суперниці інколи вдвічі вищі за неї зростом, юна футболістка з притаманною їй легкістю їх обігрувала та видавала шедевральні витончені паси на нападниць. 
А вже у вирішальній зустрічі з черкаською «Академією» за чотири хвилини до завершення матчу Леся робить сміливе рішення: бере гру на себе, по лівій бровці обходить на швидкості двох суперниць, вривається в карний майданчик і на собі заробляє «золоте» пенальті. Його чітко і холоднокровно реалізовує подруга, «Артек» виграє кубок, а Леся знову збирає собі лаври кращого гравця турніру. Після чого тренери «Артеку» скажуть: «Це наш Мессі у спідничці, це гуцульський діамант, який шліфувати вже не потрібно, а от берегти треба якнайкраще».
А далі запропонували батькові Лесі з’їздити до Умані, щоб визначитися з футбольною долею дівчини, подивитись гру ветеранів збірної України. А ще спробувати себе на місцевому турнірі – зіграти за збірну України кандидатів, які можуть потрапити і підсилити U-15, а це вже, як ви розумієте, перша професійна сходинка в жіночому футболі. 
Саме в Умані Леся відчула, що не дуже й легка ця справа – її улюблений футбол. Тут результати були скромніші, але це був неоціненний досвід, та ще й у жовтій футболці збірної рідної країни. Але й тут все склалося як треба, і талант нашої дівчинки теж був високо оцінений, як кажуть, наша Леся потрапила «на олівець» до багатьох фахівців, а її батько в телефонну книгу свого мобільника занотував не одну парочку номерів. І якби була Леся хоч трішечки старша, могла б потрапити і на свій перший турнір за кордоном, у сонячній Іспанії – така пропозиція також була озвучена. 


Як же хочеться порадіти за нашу дитину з Верховинщини! Діти в її віці лише мріють зіграти за збірну України, а Леся уже зробила це. А ще в Умані Леся познайомилася з легендарними українськими футболістами: Анатолієм Дем’яненком, Сергієм Ковальцем, Володимиром Єзерським, Андрієм Воробеєм, Віталієм Косовським та В’ячеславом Шевчуком, який, як і Леся, всю свою кар’єру відіграв під номером 13. 
Успіхи нашої землячки Лесі Словак не приховаєш. Її батьки дуже вдячні усім людям, які активно допомагали і продовжують підтримувати їхнє молоде дарування. Насамперед щиро вдячні Василю Коржуку, який, не шкодуючи свого часу, робить усе, щоб Леся з Кривополя стала гордістю не тільки своїх батьків, свого краю, а й цілої країни. Надіємось, так воно й буде, і ми ще не раз почуємо про нашу гуцулочку не тільки зі шпальт газет, а й з уст відомих коментаторів на чемпіонатах світу з жіночого футболу. А чому б і ні! 

Олег Гапчук

Переглядів - 71
Обласні новини

вологість:

тиск:

вітер: