«Бути патріотами не на словах, а на ділі»
«Бути патріотами не на словах, а на ділі»
11-08-2014
Важливо знати

Минуло сто днів, як Верховинську райдержадміністрацію очолив Ярослав Скуматчук. Із цієї нагоди перший керівник виконавчої гілки влади дав прес-конференцію для журналістів народного часопису «Верховинські вісті» та районного радіомовлення «Вісті Верховини».

Зрозуміло, що у такий надзвичайно складний час для держави за цей період багато не вдалося зробити, але, все ж таки, стратегічні напрямки розвитку району повинні бути. Над чим нині працює райдержадміністрація?

– Ми отримали у спадок нелегку ношу. Не було програми соціально-економічного та культурного розвитку району. Довелося у прискореному темпі відповідний план доопрацьовувати та подати на розгляд сесії районної ради. За 2012-2013 роки було накопичено величезні борги, котрі довелося погашати оперативно і в робочому порядку.

Звіт за сто днів може бути тільки умовним, бо кожен добрий господар розуміє, що за такий короткий час важко досягнути значних і вагомих результатів. Головне – якісна робота. Вдалося стабілізувати соціально-економічний і культурний розвиток, виконано бюджет району за перше півріччя на 103,5%. Цей показник п’ятий в області.

Почали аналіз роботи кожного управління, кожної галузі господарства району. Із заступником Володимиром Абрам’юком прийшли до висновку, що, формуючи програму соціально-економічного розвитку на майбутнє, потрібно врахувати усі можливості населених пунктів району. Тому було вирішено розробляти паспорт кожного села, в якому громада села визначить, що вона готова запропонувати потенційному інвесторові чи підприємцю, котрі виявлять бажання в них працювати і вкладати кошти.

– Чому мало уваги приділяється підтримці та розвитку виробництва, особливо деревообробної галузі?

– Це є хибна думка. Саме за підтримки адміністрації та активних дій асоціації деревообробної та лісозаготівельної галузі вдалося «вибити» преференції для деревообробних підприємств. У другому кварталі державні лісгоспи району не брали участі в аукціонах із продажу деревини в області. Завдяки цьому лісопереробники Верховинщини отримали сировину в необхідній кількості, обминувши «темні» аукціони. Ці починання вдалося досягнути завдяки активній позиції директора ТзОВ СП «Крона» Івана Доманського. Ми ініціювали звернення до Надвірнянської, Долинської, Рожнятівської та Косівської районних рад, щоб спільно захищати власного лісопереробника. Та була умова, що влада йде назустріч підприємцям, а вони – створюють робочі місця, реєструють найману працю і розвивають виробничі потужності. Але, на жаль, не всі підприємці виконали свої зобов’язання. На третій квартал напрацьовано інший механізм забезпечення деревиною лісопереробників.

– Хто би на що не нарікав, усе зводиться до поганих доріг, стан яких уже дістав і місцевих, і приїжджих. Що робиться, щоби відремонтувати дороги?

– Скажу чесно, два місяці пішло на те, щоб поміняти керівництво «Верховинської ДЕД» та стабілізувати роботу підприємства. Третій тиждень виконує обов’язки директора підприємства Михайло Ватаманюк.

На капітальні роботи з ремонту доріг на поточний рік у бюджеті коштів не передбачено. На цей рік маємо 853 тисячі субвенційних коштів на комунальні дороги. Ми поміняли концепцію і підхід до поточного ремонту доріг. Вирішено, що техніку та кошти не будуть розпорошувати, бо інакше доріг не буде. Завдяки підприємцям та громаді селища організовано збір коштів на ремонт дороги в центрі Верховини. Зроблено ямковий ремонт від центру до сільгосптехніки. Аналогічний ремонт буде проведено у напрямку Верховинського держлісгоспу.

Проведено ямковий ремонт від «шостого кілометру» до Кривопільського перевалу. Наступний етап – дорога на Косів, яка перебуває у жахливому стані. Бо кожен, хто нею їздить, згадує «незлим, тихим словом» і верховинську, і косівську, і обласну влади, і дорожників.

Нині техніка «Верховинської ДЕД» працює на відрізку дороги Ільці-Шибене. Дещо свідомо пропустили дорогу в селах Ільці, Красник та Дземброня, а почали від Нижньої Дземброні. Наступний етап – ремонт дороги до пробійнівського куща. Кардинальним рішенням є те, що ремонт проводитиметься у зворотному напрямку – від Пробійнівки, а не від Стебнів. Бо так дорогу могли поремонтувати до Яблуниці, у кращому випадку – до Гриняви. Завдяки допомозі керівництва ДП «Гринявський лісгосп» ремонтуватимемо дорогу на Грамітне. Час від часу проводиться вирівнювання грейдером дороги до Полянок та до Білоберізки.

Мав розмову із головою ОДА Андрієм Троценком щодо виділення коштів на ремонт мосту у селищі. Асфальт на цьому мості було знято ще два роки тому, але, окрім руйнування дорожнього полотна, далі ніяких робіт не проводили. Цим створено надзвичайну ситуацію. У разі його руйнування буде паралізовано усе транспортне сполучення, котре проходить через Верховинщину. Адже у селищі немає повноцінної об’їзної дороги.

– А яка доля мостів у Криворівні, на Голови?

– Можливо, повторюсь, але це є капітальні споруди і фінансування на завершення їх будівництва немає. Ми також клопотали про ремонт трьох пробійнівських мостів, але отримали відмову.

– Продовжуючи тему доріг. Хотілося би дізнатися, на якому етапі прорубування «вікна в Європу» – будівництво дороги на Румунію?

– У цьому напрямку голова районної ради Іван Маківничук підписав четвертю угоду з румунською стороною про стратегічне партнерство та співробітництво. На сьогодні проектно-кошторисна документація, яка передбачає будівництво дороги на Румунію та митного переходу, знаходиться в стадії завершення. Проходить експертиза проекту. Правда, усі розуміють, що держава самотужки не зможе його профінансувати у найближчі часи. Та, зі зближенням із Європою, можна сподіватися, що цей проект частково фінансуватиме Європейський Союз.

– Оголошено третю хвилю мобілізації. Кого буде мобілізовано і скільки?

– Є відповідний Указ про мобілізацію, який підписав Президент України Петро Порошенко, де все чітко розписано. Трактувати чи коментувати його статті не маю права. За призов відповідають сільські ради. Але у районі до цього процесу підійшли більш зважено і неупереджено. На попередній медогляд викликали всіх військовозобов’язаних юнаків та чоловіків від 18 до 60 років. В основному, це було зроблено для підняття патріотичного духу і не спровокувало протистояння.

Якщо взяти до уваги інші райони, де жінки часто блокували дороги, брали в облогу адміністрації та військкомати, таким чином проявляючи протест проти мобілізації їх чоловіків, синів, то у нас усе відбулося спокійно.

– Ви казали на одній із колегій, що до району повернуть військкомат, відділення СБУ, санепідемслужбу, а натомість є чутки, що ліквідують Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Як це розуміти?

– Відповідно наказу Служби безпеки України від 27 червня, у Верховинському районі відновило роботу відділення СБУ, працівники якого уже виконують свої службові повноваження. Під час однієї з поїздок до Києва отримав запевнення, що, зважаючи на стан у державі, у районі буде відновлено військкомат.

Що стосується санепідемстанції, то не йде мова про відновлення структури у тому вигляді, як вона була раніше, із штатом понад 30 осіб. Визначено, що для нашого району достатньо 10-12 працівників санепідемстанції. Працюємо над тим, щоб обладнати баклабораторію, для якої планується придбати автоклав. Звернулися із проханням до районної ради про виділення 53 тисяч гривень на відповідне устаткування.

Щодо Фонду, то є інформація, що їх штатний розпис хочуть оптимізувати. Звичайно, для нас було би найкраще – збереження дирекції у Верховині.

– А як щодо податкової інспекції, яку передбачається об’єднати із  центром у Яремче?

– Це питання не нове. Та спостерігається своєрідне перетягування канату. Коли нам вдається повернути окремі структури до району, у нас хочуть забрати інші. Таким чином статус кво відновлюється.

У той час, коли Верховинський район, у частині виплати заробітної плати, відрахувань та сплати податків, перебуває на п’ятому місці в області, то  Яремче, до якого хочуть приєднати нашу податкову, перебуває за цими показниками набагато нижче. Я питав заступника начальника управління доходів і зборів у області, невже хочуть вирівняти показники Яремчанщини за рахунок платників податку Верховинського району?

Попередньо повідомили, що податкова інспекція на рівні району залишається. Для нас є цікавим збільшити дохідну частину бюджету. Цю тему ми обговорили із начальником ДПІ Іваном Шкіндюком, розмірковуючи над базою розширення оподаткування.

Ця проблема гостро постала під час збору та заготівлі грибів та дикоростучих ягід. Але окремі керівники, щоб не мати зайвих клопотів, пішли у відпустки. Та ми знайшли порозуміння з керівниками лісгоспів, із податковою службою та райвідділом міліції. Встановили відповідні пости спільно із громадською організацією Самооборони.

Не йде питання оподатковувати простих людей, а змусити платити податок тих, хто організовано займається закупівлею дикоростучих і має з того чималий зиск. У нас була одна умова – реєстрація на території району і сплата податків. Та аналіз показує, що хто більше займається заготівлею афин та грибів, той і збурює ситуацію, бо він не хоче ділитися з державою.

Впродовж цих трьох місяців жодної команди не дав, щоб перевірити всі підприємства, пилорами. Було витримано паузу, щоб побачити, наскільки кожен є патріотом країни, а не своєї кишені? Чи людина усвідомила, що вона має починати зміни з себе? Одне можу сказати, що є багато таких, які вважають, що «та що там Революція Гідності, вона мене не стосується». І людина як не платила податки, так і не платить, як обманювала робітників, так чинить і далі, виплачуючи зарплату «в конвертах». Варто, щоб кожен став дійсно патріотом і працював згідно законодавства.

– Яка зараз ситуація щодо будівництва Будинку культури? Адже це було чи не єдине питання, допомогу у вирішенні якого твердо пообіцяв голова ОДА під час вашого представлення?

– Так, коли було моє представлення, голова ОДА пообіцяв 400 тисяч гривень. Коли підійшли ближче до вирішення цього питання, то з’ясувалося, що кошторисна вартість проекту, який мав відділ культури, становить 37 мільйонів гривень. Ні кошторисної документації на цю мегаспоруду, ні експертизи, ні інвестора, ні хоча б планів, звідки, з якого бюджету, брати ці кошти, не було. Ми з Андрієм Володимировичем зупинилися на тому, що приступаємо до проектування Будинку культури, але не такого, який у Верховині навіть нікому не потрібен, а нормального, компактного, типового приміщення на 500 місць. Василь Сенів, директор департаменту будівництва ОДА, дав запевнення, що вони вже готові виділити 85 тисяч гривень. І якщо ми до кінця року будемо мати проектно-кошторисну документацію, то буде дуже добре.

Стосовно інших об’єктів, то я готовий доповісти, що на сьогоднішній день зроблено. Вдалося залучити 583 тисячі гривень на водопровід і каналізацію Білоберізької школи. Аванс у розмірі 30 відсотків проплачено фірмі-підряднику з Косова, що будувала. Цього тижня будемо мати зустріч з підрядниками на будівельному майданчику, область це питання чітко контролює. І будемо працювати над тим, щоб до 1 вересня ці роботи завершити. Адже минулого року попередня влада так помпезно стрічки перерізала, але об’єкт до сьогоднішнього дня не введено в експлуатацію.

Другий капітальний об’єкт – це дошкільний навчальний заклад у Красноїллі, який на 30 % профінансовано з районного бюджету (27 тисяч гривень), аналогічну суму отримали з обласного бюджету. Тобто 55 тисяч гривень підприємець отримав і має бути придбано опалювальний котел, підключено опалення, зроблено водопровід і каналізацію. Перед підрядником теж поставлено завдання максимально швидко приступити до виконання робіт і подавати акти виконаних робіт для проплат. Над цим ми щодня працюємо і результат є. Навіть з того мізерного ресурсу, а практично, нам на незахищені статті область дає дві, інколи п’ять-шість тисяч гривень у день, ми вишукуємо кошти, і голова ОДА, після свого робочого візиту до Верховини, з розумінням поставився і виділяє нашому району зараз трохи більше коштів на вирішення усіх нагальних питань.

Зокрема, на завершення інших об’єктів – добудову санвузла у пришкільному інтернаті Гринявської школи. У нас немає «ручного» розподілення коштів – ми заплатили всі борги 2012 -2013 років. Але, розрахувавшись з підрядниками, ми просимо їх приступити до виконання робіт щодо завершення об’єктів, на які у районному бюджеті затверджено кошти. Думаю, що розуміння між нами і підприємцями-підрядниками є. Стосовно тих заяв, які десь були, що голова адміністрації своїх підрядників попривозив, можу запевнити, що у мене немає жодної своєї фірми і немає лобістських інтересів. У мене є інтереси державні.

Ми оголошуємо конкурс на будівництво чи поточний ремонт кожної бюджетної установи і сьогодні підприємці не мають диктувати нам умови: вони поїхали в область, домовилися і все вирішили – ні. Вони мають прийти і сказати: ми вам пропонуємо найнижчу або хоча б середню ціну, якісні матеріали і максимально стислі терміни здачі об’єкту. Отак повинно стояти питання. Мені не потрібно ні 10, ні 20, ні 30 відсотків, які би мені сюди носили і я щось тут вирішував. Я не «рішала», я – голова адміністрації. Моя позиція – чітко державницька. Держава, навіть у такий важкий час, нічого нікому не боргує.

– А як справи щодо будівництва водопроводу і каналізації у Верховині?

– Коли розподіляли кошти екологічного фонду, то десь випало 500 тисяч. А випало як? Тендер проводився у грудні, коли виконання підрядних робіт було неможливим, і ті кошти, отримавши, віддали назад. Ми працюємо над тим, щоб ці кошти якось повернути. Голова ОДА пообіцяв посприяти, коли будуть переглядати кошти обласного бюджету з екологічного фонду за результатами роботи шести місяців, і виділити додатково 200 тисяч гривень на впорядкування сміттєзвалища, щоб хоч якось зрушити це питання з мертвої точки. Мені, як колишньому начальнику комунального підприємства, болить за це серце. Також пообіцяли 200 тисяч на берегоукріплення – на габіонні стінки мосту в Гриняві, біля церкви. А що стосується другої черги водопроводу, то швидше за все цього року це питання не буде вирішено, адже самі знаєте, яка ситуація, а це – капітальні видатки. А що стосується поточних видатків, то, може, їх і вдасться залучити.

– Це запитання, може, і не до вас. Але вже кілька років «Галицький двір» споруджує у Верховині будинок. Яка його доля, бо щось дуже повільно його будують?

–  Те, що відомо мені, відомо і громадськості. Будівництво чомусь відбувалося переважно в осінній і зимовий період. Це лише в цьому році вони взялися до роботи влітку. Було б добре, якби ви аналогічне запитання поставили селищному голові. Скористаюсь сьогоднішньою нашою зустріччю, щоб наші громадяни чітко усвідомили: голова адміністрації відповідає за все в районі, але підміняти чи робити роботу за сільських голів чи селищного він не збирається. Якщо потрібно підставити своє плече, то я, звичайно, буду працювати над вирішенням цих питань. Але голова селищної ради повинен дати роз’яснення: як надавалася земельна ділянка під будівництво, кому надавалася, чому не дотримуються термінів будівництва, чому саме так воно будується, а не інакше, коли цей об’єкт повинен бути зданий у експлуатацію.

– Яка ситуація із відновленням обсерваторії на горі Піп Іван? Керівництво Прикарпатського університету казало, що в цьому році все має бути здано «під ключ», але поки що виглядає, що все обмежується тільки меморандумами про співпрацю.

– Минулого тижня керівництво Варшавського і Прикарпатського вузів та голова ОДА відвідали наш район і відбулося підписання (не знаю, яка це вже стадія – третя чи четверта) угоди про влаштування в колишній обсерваторії на горі Піп Іван високогірного рятувального пункту, який буде, практично, функціонувати цілодобово упродовж цілого року. Згідно підписаної угоди, поляки виділять 30 тисяч євро на його влаштування. А взагалі то обсерваторію частково відновлено, встановлено нову покрівлю із мідної бляхи (якої вона якості – це вже інше питання). Але питання в іншому: на сьогоднішній день не врегульовано питання передачі обсерваторії із комунальної форми власності до державної. Бо коли районна рада приймала рішення про передачу обсерваторії Прикарпатському університету, то поставила одну умову: спільне управління. Ми отримали листа від Міністерства освіти, у якому йдеться про те, що такого, як спільне управління, не може бути. Або воно є у комунальній власності, або – у державній. Тому сесія районної ради, яка прийняла рішення, має право його поправити або відмінити. А з іншого боку: якщо громада Верховини готова вкласти кошти у відновлення обсерваторії – то добре. Якщо не готова – то віддаймо ефективному власнику, який на державному рівні дотримається усіх взятих зобов’язань. А піаритись на цьому об’єкті, спекулювати, мовляв, там продали, а там віддали…, я не буду. Бо за три місяці я вже зробив аналіз і добре бачу, хто що віддавав і як віддавав.

– Чому змінили формат проведення свята «Полонинське літо» на Гуцульський бізнес-форум, який, як відомо, повинен відбутися на початку вересня?

– Ми, як і наші друзі з Путили, відмінили проведення свята «Полонинське літо». Якраз так сталося, що загинув наш військовослужбовець Богдан Шлемкевич із Білоберізки. Які свята, які гуляння можна було проводити у той час, коли ще й не минуло 40 днів?! І ми хотіли його перенести на 27 липня. Але бачите, що твориться у нашій державі. Та й знову загинув наш земляк – уродженець Криворівні Дмитро Шкрібляк, якого похоронили в Іллінцях. І ми зійшлися на думці, зокрема, з моїм заступником Володимиром Абрам’юком, що потрібно провести 6-7 вересня Гуцульський бізнес-форум. Це зовсім не свято, це інший формат зустрічі. Я розумію, звичайно, що на перший бізнес-форум приїде 20, ну, 30-40 осіб, але на другий, сподіваюся, що приїде більше. І таким чином нам удасться залучити інвесторів.

А «Полонинське літо», звичайно, усім подобалося, гарний фестиваль, люди казали свою думку: що це була районна п’янка, інакше це не називали. У Києві я був неодноразово, але щось не бачив багато яток і кіосків, де би продавали нашу продукцію: бринзу, сир полонинський… Тому я не знаю, що популяризувало це свято? Хіба що китайських товарів багато продавали. І що стосується прибирання до і після свята, то «виїжджали» на нашій комунальній службі, з якою одного року розрахувалися, а наступного – вже ні.

А бізнес-форум ми проводимо з чіткою метою: щоб популяризувати наш район. До бізнес-форуму ми розробляємо паспорти територіальних громад, щоб кожна громада показала, який вона має інвестиційний майданчик, який потенціал. Під час форуму відбудеться виїзд на полонину Луковиці, що на території ДП «Гринявський лісгосп», де можна буде побачити, як відбувається літування у горах, здійснюється виробництво тієї чи іншої продукції.

Наступне. Ми хочемо популяризувати форельні господарства, які у наших гірських умовах нормально функціонують. Лише у Пасічному та Білоберізці скільки їх є, у селі Віпче. Ви на початку ставили питання про лісове господарство, то я вам скажу, що я не є прихильником того, щоб воно було для нас пріоритетним. До речі, коли недавно до нас із візитом приїжджали румуни, то теж радили: «Ви не дуже націлюйтеся на розвиток лісового господарства, бо може так статися, як сталося у нас». Європейці, прийшовши до румунів, що їм залишили? Практично – одні лише пеньки. А тому для нас важливим є розвиток сільського господарства: літування на полонинах, форельне господарство, а також рекреація, туризм. І, я думаю, якщо зробити наукові дослідження усіх цих галузей, то наш район має колосальний потенціал для розвитку. Ми ходимо по мільйонах і їх не бачимо. Замість того – дорубуємо ліс, який рубали, як у 70-их, 80-их, 90-их, і тепер нічого не змінилося. Хіба у нас є меблеве виробництво? Немає. Чи хоча б якісь заготовки ми поставляємо на меблеві комбінати? Ні! Але за три місяці неможливо підійти до вирішення цих усіх питань. Поки що ми робимо детальний аналіз кожної галузі, практично, починаємо працювати з «нуля».

– Що стосується лісового господарства, то воно ні з-за Австрії, ні з-за Польщі не було провідним у нашому районі. Гуцула споконвіку годувало сільське господарство, вирощування худоби, овець. Але зараз найбільша проблема зі збутом сільськогосподарської продукції. Які перспективи збуту, скажімо, бринзи, молока?.. Добре, аби були якісь переробні міні-цехи, аби людина в селі могла продати тих 5-6 літрів молока.

–  Ми звернулися з листом до Кабінету Міністрів, щоби людей, які займаються літуванням на полонинах, не відлякати від цього процесу і не ставити орендну ставку 3 відсотки, яка донедавна становила 1 відсоток. І отримали відповідь, що це, практично, дохідна частина бюджету – нам дали зрозуміти, що переглядати це питання не будуть. Тобто людина, яка платила 4,5 тисячі гривень, буде платити близько 13 тисяч. Тому великий знак запитання: чи захоче вона надалі займатись літуванням худоби на полонинах?

Але, якщо зайти з іншого боку, то ці кошти десь можна підприємцям і повернути. Яким чином? Виділенням коштів на будівництво доріг до їхніх полонин. Бо поміняти законодавство ми не можемо. У середині серпня ми плануємо провести зустріч із основними товаровиробниками сільгосппродукції і запропонувати їм повернення отих 2 відсотків орендної плати через будівництво доріг. Із 62 полонин у нашому районі ефективно використовуються лише десь 15. Є ряд орендарів полонин, яким можна і в десять разів збільшити орендну ставку. І вони будуть платити. І я скажу чому: полонини бралися в оренду з далеким прицілом (це по Чорному Черемошу, по Білому Черемошу щось не дуже брали полонини в оренду): будівництво дороги, зміна цільового призначення, майбутнє будівництво рекреаційних кемпінгів, у кращому випадку – перепродаж полонин. У мене теж виникає питання: навіщо високопоставленому чиновникові, та ще й на підставних осіб, потрібно 600 гектарів полонин у Верховинському районі? 

– Чи буде проводитись у районі зміна начальників управлінь, відділів РДА, підприємств та організацій, як це свого часу вимагав Майдан?

–  Будуть проводитись кадрові ротації і кадрові зміни. Вся громадськість і я особисто виступав за ці зміни. Люди стояли на Майдані під час Революції Гідності, перш за все, щоб не було хабарництва і корупції.

– Але відома журналістка Юлія Мостова сказала таку фразу: «Ті, хто стояли на сцені Майдану, пішли брати хабарі, а ті, що під сценою, – пішли їх давати».

–  Стосовно кадрових змін, то я й сам не раз стикався зі свавіллям влади, з різними утисками, але кожному Бог суддя. Та якщо керівник установи допустив ті чи інші промахи і тримається за те крісло, наче б мав з ним помирати, то виникає запитання: а чому він за те крісло так тримається? Значить, є чому триматися. Я звільнив головного лікаря Верховинської ЦРЛ не тому, що маю до нього якусь неприязнь, а тому, що цього ще в лютому і березні вимагали люди, які стояли на Майдані. Начальник управління економічного розвитку і торгівлі РДА був звільнений через те, що просто-на-просто, ні за місяць, ні за два, не була підготовлена програма соціально-економічного розвитку району. Ми чітко сказали людині, що такі й такі умови роботи, і гарно розсталися, ніхто ні на кого не ворогуючи. І так повинно бути в усіх випадках. Звільнено когось з посади, значить звільнено, на законних підставах, і немає чому бути ворогами. Якщо установа шість місяців працювала без ліцензії, надаючи послуги, без штатного розпису, то мені ще потрібно згоди профспілки? Розривається контракт між посадовою особою і головою адміністрації – і все. І з цього не потрібно робити трагедій та інсинуацій.

Ми звільнили керівника «Верховинської ДЕД», на це пішло два місяці. І так по кожному управлінні ми будемо робити детальний аналіз. Рекомендаційно-погоджувальна комісія робить добру справу, але з іншого боку втілити на законних підставах усі ці вимоги немає юридичної можливості. Але якщо громада цього хоче, то вона має цього і домагатися.

Стосовно одіозних фігур, поводирем яких я став, то треба було прислухатися до думки Майдану і звільнити Василя Бровчука і Олесю Вірстюк, і сьогодні я би сидів за паперами й із-за них не вилазив. Адже звільнення державного службовця не така вже й проста справа – це процедура звільнення, оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади, відібрання, погодження, проходження спецперевірок. Таким чином в адміністрації ще два-три місяці не було би керівника апарату. А я працюю за таким принципом – після мого призначення я сказав усім начальникам відділів і рядовим працівникам: «Були в Партії регіонів – ваша справа. Сьогодні виходите з партії і я формую команду з того кадрового потенціалу, який є». Часу на те, щоб міняти всіх, в такий складний період немає. Важливо, щоб людина добре і сумлінно виконувала свою роботу. А те, що хтось прийде і гарно виступить на віче чи на сесії районної ради – ще нічого не означає.

Чому було стільки перепалок з головою адміністрації під час сесії районної ради? А тому, що ті, від кого, крім критики, не надійшло ніяких конструктивних пропозицій,  запрошують обласні засоби масової інформації не для того, щоб узяти інтерв’ю у голови РДА чи райради, а щоб внести дестабілізацію.

Щоб не рубати з плеча, стосовно кадрових змін, то я візьму паузу і буду робити їх тільки після детального аналізу. Зараз така ситуація, що голова адміністрації по лезу ножа ходить, бо і громадськість зі свого боку пильнує і вимагає кадрових змін, а особливо ті, хто не отримав посад, вчиняють істерію і нагнітають обстановку. Але якщо людина, яку я призначу на посаду за поданням рекомендаційно-погоджувальної комісії, не дай Бог не пройде конкурс, то я буду винен перед комісією, а з іншого боку – можу бути притягнутий до відповідальності згідно чинного законодавства. А всі звільнення, які відбулися, відбулися згідно чинного законодавства.

– Коли буде призначено першого заступника голови адміністрації?

– Я сам з нетерпінням цього часу чекаю, але, як бачимо, процес тривалий і тернистий. Ми подали документи на призначення на цю посаду Доманського Івана Михайловича – людину, яка є фахівцем у лісовій галузі, промисловості, керівника з багаторічним стажем.

– Зараз в Україні формується нова політична сила. Чи не надходили вам такі, умовно кажучи, позакулісні пропозиції створювати в районі провладну партію?

– Ви знаєте, я тепер десять разів подумаю перед тим, як щось казати. Бо доля зі мною зіграла такий злий жарт: коли я стояв на Майдані і казав, що мене не цікавлять ніякі посади. А мене, й справді, вони ніколи не цікавили. Те, що я займав керівні посади у житті, ставалось у природний спосіб, якось само собою. Видно, на те була воля Божа.

Але я казав, що не буду представником жодної політичної партії, – і дотримаюся цього. Скажу чому. В день президентських дострокових виборів нам телефонують десь о 8.15 представники одного штабу і запитують: «На кого адміністрація на цей раз працює?».

А перед тим я зібрав увесь апарат адміністрації і сказав, що «районна державна адміністрація працює над проведенням і забезпеченням чесного і прозорого волевиявлення громадян, як у цілій державі, так і в районі, і ні на які штаби ми не працюємо». І під час зустрічі з прокурором у понеділок після виборів мені приємно було почути, що не було жодних нарікань на те, що адміністрація збирала якусь інформацію, чи когось до чогось змушувала, чи на якийсь штаб працювала. Напевне, за всі 23 роки нашої незалежності це був найоб’єктивніший результат виборів у нашому районі, який справедливо засвідчував волевиявлення громадян.

Тому ще раз наголошую: у жодну партію вступати не збираюся, навіть, якщо мені скажуть звідси піти. Я не хочу бути заручником політичних партій, формувати перед виборами штаби, нести відповідальність за отой «процент». Подумати тільки, скільки за цей час можна зробити нормальних добрих справ для району, для Гуцульщини, якби ми були її патріотами не на словах, а на ділі!

 

Голова РДА відповів ще на ряд інших актуальних запитань і пообіцяв такі зустрічі із журналістами щомісяця.

Під час прес-конференції запитання ставили журналісти «Верховинських вістей» та районного радіомовлення «Вісті Верховини»: Дмитро Кіращук, Роман Клим, Людмила Зузяк, Іван Зеленчук та Ігор Скоматчук.

Переглядів - 154
Обласні новини

вологість:

тиск:

вітер: