Рік українського прозріння та щоденної тривоги. А що далі?
Рік українського прозріння та щоденної тривоги. А що далі?
26-11-2014
Політика

  

 

Ось і минуло рівно 365 днів після побиття студентів на Майдані. Чи змінилася країна, люди, їхні погляди, врешті-решт, їхнє життя. Так! Змінилися, бо тоді ще ніхто не знав, що, прогнавши цього нелюда, проФФесора, прийде ворог ще страшніший – кремлівський карлик зі своїми зомбованими псами. Ось промайнув рік, уже пролито дуже багато крові, але залишається ще більше запитань, чи не марно пролилась вся ця кров?

Так, ми обрали президента в першому турі, який пообіцяв за півроку виконати 15 головних вимог Майдану, сказав, що ми усі зразу будемо жити по-новому, а виконав тільки три і то з натяжкою: надав звання Героїв України усім героям Небесної Сотні,  підписав Асоціацію з ЄС та призначив перевибори до Верховної Ради України. Але найголовніша вимога і сьогодні залишається тільки вимогою - ніхто не покараний за розстріли на Майдані, ніхто з оточення  Януковича і він сам  не сидять за гратами, навіть більше, дехто з них знову став депутатом. А тут ще анексія Криму і це так зване АТО. Ці постійні перемир’я, та для чого вони потрібні? В антитерористичних операціях перемир’я не буває, на то вона і операція. Усім давно зрозуміло, що це війна, яка нікому не потрібна, але… 

 

Постійні домовленості, скажіть, з ким: з наркоманами, з бандитами чи з росіянами. Ще на початку ХХ століття відомий на весь світ німецький полководець Отто фон Бісмарк казав: «Будь-яка домовленість підписана з Росією, не варта і паперу, на якому вона буде підписана». 

 

Усе так, як колись в Союзі: сексу не було,але люди народжувались, так і зараз російських солдат в Україні немає,але гроби з їхніми десантниками приходять то в Ростов, то в Псков. Коли так званих ополченців запитують, що ви робите з АК-47 в руках на Донбасі, вони відповідають, що захищають свій дім і свою землю, а на запитання «Звідки ви?», відповідають, що з Хабаровська. Скажіть, за що воюють наші солдати на Сході, якщо звільнений ними Слов’янськ 80% голосів на виборах віддає за колишніх регіоналів - партію «Опозиційний блок». Що ж це за люди там такі, якщо їхні домівки посипають градом ДНРівці, а вони в бюлетенях пишуть Новоросія – вибачте, але це вже не лікується. Напевно, треба бути розумово відсталим, щоб, живучи в одній країні, скандувати ім’я іншої, вивішувати державні символи тієї другої країни на своїх адміністративних будівлях. Невже ще не зрозуміло, якщо розмахувати російським триколором і кричати « Путин, помоги!», то вже дуже скоро ваше місто буде в руїнах, а ви самі станете біженцем або завчасно покинете цей світ. 

 

Але цей кремлівський виродок  скоро дограється,тому що він все більше нагадує царя Миколу ІІ:  ні, не зовнішністю і навіть не манерами, а можливістю створити революційну ситуацію в самій Росії. Зараз в цій країні найбільший маразм - це політика, яку веде вся ця  московська шваль. Посудіть самі:  70%  росіян хочуть бачити Аляску в складі Росії, 50% - готові за неї воювати, а 90% - не можуть показати на карті, де вона знаходиться. Ось і у  нас на Сході, одягнув жовту сорочку з синіми вставками - ти терорист, збив три гелікоптери Нацгвардії - ти мирний протестуючий, прихильних федералізму. Нажаль усе це притаманне і сьогоднішній нашій владі! Бо в Україні людей, які нікого і нічого не можуть знайти, називають просто -  Порохом і Яремою. Я ніяк не розумію і ніколи це не прийму, як це закрити справу Добкіна, вибрати його  в депутати, а судити комбата батальйону «Прикарпаття», який під Іловайськом врятував не одне людське життя. Що ж це за люстрація така,якщо творці злочинного режиму знову займають державні посади - чи не той самий ідіотизм який уже роками присутній у наших Східних сусідів.

Зараз наша країна ще залишається дуже різною: якщо в Львові безкоштовний Wi-Fi в трамваях, то в Донецьку неймовірно довгі черги за овочами. Як далі жити державі,  якщо  на Сході країни  на запитання «Чи хочете ви жити в Україні, чи в бандитському кублі ДНР?», люди відповідають: «А хто сьогодні роздає картоплю?»

Хоч добре, що не усе так погано у нашій хаті. Протягом цього року патріотизм зріс у нас в тричі. Робити чай,борщ,коктейль Молотова ми навчились не думаючи,а розуміючи, що пригодиться. Тепер без застережень ділимось своїми речами з іншими,поважаємо  державну символіку своєї країни і не просто поважаємо, а гордимося нею. Навчились не боятися говорити правду,перетворювати протести в мистецтво,вірити в себе і свої сили. Навчились шанувати своїх героїв,цінувати життя, навіть воювати у нас все краще виходить. Ми почали поважати себе як націю,гордитися тим ,що ми українці, саме так - українці з великої  букви  і це напевно найголовніше. Зараз напевно стало зрозуміло усім на світі, що головним джерелом влади в нашій країні  є народ, бо зима 2013  року змінила нас назавжди  і так, як було до того ,уже ніколи не буде.

Вічна пам'ять усім полеглим Героям за щасливе майбутнє України!Слава усім патріотам нашої країни! Тримаймося! Олег Гапчук!!! 

                                                                                                                                                    

 

 

Переглядів - 95
Обласні новини

вологість:

тиск:

вітер: