ВЕРХОВИНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА-ІНТЕРНАТ І-ІІІ СТУПЕНІВ ПРЕЗЕНТУЄ
ВЕРХОВИНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА-ІНТЕРНАТ І-ІІІ СТУПЕНІВ ПРЕЗЕНТУЄ
13-01-2015
Літературна Скриня

Написала учениця 7-б класу Лілія Дмитроняк Керівник проекту вихователь Любов Юріївна Ілійчук 

 

Цариця-олениця

Далеко в горах Карпатах, на полонині, під лісом знаходилася хатинка. Вона своїми малими віконцями висвічувала до сонця і звеселяла цей край. Жив у тій хатині чоловік на ймення Василь. Він був вже старенький і тільки деколи приходив в село за продуктами.

Важко було дідусеві одному жити, але радістю для нього були його улюблені овечки. На перший погляд вони були звичайні. Але вівчар знав своїх годувальників. Вони давали чарівну шерсть, з якої гуцульський народ виплітав чудові капчюрі, шив волосінки – гуцульські шаровари, кожухи, красивіших за них ніде не було, тобівки, сардаки, баршівочки, ткали ліжники, килими, які прославляли Гуцульський край. Ще вони давали молоко, з яких майстри виготовляли смачні сири, бринзу, які допомагали виживати гуцулам, торгувати. 

 

Одного разу вівчар почув вовче виття. Він швидко схопив рушницю і вибіг надвір. В цю ж мить дідусь Василь побачив вовка, який рвався до овечок, які збилися в гурт і жалібно дивилися на свого рятівника. Старий вівчар вистрілив, але переляканий вовк втік і очі його блищали ненавистю. Дідусь зрозумів, що ця зустріч не остання.

Надворі випав сніг. Вівчар пішов на озерце по воду. Воно було вкрите блискучою кригою. Зробивши ополонку, набрав водички і раптом побачив знайомого сіроманця. Зрозумів дідусь, що тут, біля озерця, хижак буде вистежувати свою жертву. Пішов він додому, взяв зброю, затрембітав у трембіту, яка сповіщала, що у вівчаря біда.

Вівчар пішов до озерця і тут побачив диво: до озерця прийшла Цариця-олениця з своїм оленятком. Оленятко пило водичку, а його мама ніжно дивилася на нього. Раптом тонкий лід затріщав і олениця провалилася. Хижак радісно вищав, він радів здобичі. Його виття розносилося по всьому лісі, скликаючи всю стаю.

Старий вівчар почав просити вовка:

– Пожалій Царицю-оленицю і її дитя. Я тобі віддячу, буду тебе годувати, доглядати, віддам тобі овечку.

– Що мені твоя овечка. Я візьму в здобич Царицю-оленицю і її дитя, володарку Карпатських лісів. Стану царем лісу. Всі мене будуть боятися, носити мені здобич, годувати мене.

Знесилена олениця тривожно дивилася на своє дитя, на вовчу зграю, яка оточувала озерце…

Чарівний звук трембіти лунав все голосніше і голосніше. Люди брали вила, сокири, рушниці і бігли до вівчаря. Підмога прийшла своєчасно. Вовча зграя була перебита, вожака спіймали і віддали до зоопарку, щоб він ніколи не робив шкоди.

Всі з подивом дивилися на Царицю-оленицю, берегиню Карпатських лісів. Вона була струнка, великі розумні очі з ласкою і вдячністю дивилися на рятівників, на голові блистіла корона. Вона подякувала своїм рятівникам і сказала:

– За те, що ви мене врятували я благословляю ваш край. Скільки буде рід ваш жити в наших горах, стільки будуть народжуватися тут майстри і майстрині, які будуть прославляти гуцульський край, берегти заповіді батьків, ростити дітей у вірі, добрі, справедливості.

Обняла Цариця-олениця своє оленятко за шию і зникла. Більше ніхто не зустрічав Царицю-оленицю. Кажуть, що вона спостерігає за родом гуцульським.

Переглядів - 54
Обласні новини
25.06
25 червня 2017 року, о 11-00 год., на спорт-арені «Черемош» та на Співочому полі селища Верховина, відбудуться спортивні змагання та молодіжна розважальна програма з нагоди відзначення Дня Молоді, Олімпійського Дня та Дня Конституції України.

Програма свята

25.06
День митної служби України

23.06
На Прикарпатті знаходиться неймовірне озеро з абсолютно прозорою водою (фото)

 

вологість:

тиск:

вітер:

Музична Вишиванка?
Всього проголосували - 5