Музика – мій головний заспокійливий засіб
Музика – мій головний заспокійливий засіб
25-05-2015
Цікаве

 

На перший погляд він нічим не відрізняється від інших: спокійний, розважливий, поважний. Але насправді серце в цієї людини бунтарське, а в душі завжди горить гуцульська ватра,яка виспівує гуцульські наспіви  та мелодійно поєднує їх з духом свободи. Знайомтесь, Богдан Хацюк з Ільців. Народився він у простій гуцульській сім’ї. Мати Марія та батько Василь виховували сина в кращих гуцульських традиціях. Змалку прививали йому любов до рідного дому та краю, де він зростав. 
Пізнаючи світ, навчаючись в Ільцівській ЗОШ в 6-му класі, Богдан загорівся ідеєю обов’язково стати міліціонером. Зараз,сміючись, він розуміє, що просто не може уявити себе в цій ролі. Хоча тоді, напевно, дивлячись численні серіали та захоплюючись подвигами героїв, йому дуже хотілося бути схожим на них. А ще хлопцеві подобалась міліцейська форма, яку так хотілося хоча б раз приміряти. Але згодом в старших класах бажання Богдана перетворюється просто в банальну дитячу забаганку і хлопець мріє уже про зовсім інші речі.
По закінченню школи Богдан вступає до Національного університету податкової служби України на заочну форму навчання. Вже невдовзі одружується з дівчиною зі свого ж села Ольгою, з якою разом на сьогоднішній день виховують двох дітей. Але душа справжнього гуцула прагне чогось більшого, духовнішого. І тут на допомогу приходять дитячі спогади та незабутнє знайомство  з гуцульським маестро Романом Кумликом. Як згадує Богдан, ще малим хлопчиком бігав до сусідів, почувши там звуки сопілки, скрипки чи флоєрки. Завжди на Зелені свята милувався звуками динцівок та дримби, які звучали майже з кожної хати. Недалеко жив двоюрідний брат, якому його батько постійно купляв різноманітні інструменти та на всіх той одночасно грати не міг, от і кликав Богдана, щоб той якомога гучніше бив у бубон. Якби знав хлопець ще тоді в далекі 90-ті, що саме цей інструмент у майбутньому відіграє величезну роль у його житті. Помітивши хист до музики, батько хлопця знайомить його з Романом  Кумликом, а той в ту ж мить бачить в ньому перспективного музиканта і погоджується давати Богданові приватні уроки гри на баяні. 
Уже через деякий час Богдан з різними музикантами відіграє чимало весіль. Так триває майже 2 роки. Та хлопець мріє про більшу сцену і хоче дарувати музику більшій кількості людей. Тут знову перевертає усе з ніг на голову чергова зустріч зі своїм вчителем і легендарним музикантом. Роман Кумлик запрошує хлопця до себе в капелу грати. Так, саме на бубні - інструменті, який знайомий Богданові з дитинства. І ось вона, велика сцена, якої так хотілося простому ільцівському музиканту.  А це й різні фольклорні фестивалі не тільки в Україні, а й за кордоном, зйомки в телевізійних передачах та велика сцена Національного палацу культури і мистецтв «Україна» в Києві. Як каже Богдан: «Моя душа цвіла, горіла блакитним полум’ям гуцульської ватри. Мене затягувало у весь цей вихор зі звуків цимбалів та трембіт і не відпустило до сьогодні. Музика для мене є найголовнішим заспокійливим засобом, а Роман Кумлик відіграв у моєму житті чи не з найголовніших ролей. Ця людина дала мені в руки хліб,все, що я роблю в музиці, це завдяки йому. Для мене він став не тільки вчителем, а й психологом, тому що чітко вмів читати мій стан, завжди підтримував мене і міг розрадити в будь-яку хвилину». 
Зараз Богдан Хацюк продовжує грати на весіллях, одночасно працює у філії  Верховинський РЕМ компанії «Прикарпаття обленерго» на посаді контролера та обслуговує с. Кривополе. А його душа продовжує співати і горіти музикою. Цей надзвичайно талановитий музикант зіграє ще не одну мелодію та причарує своєю грою ще не одну людину у майбутньому, бо музика для нього – це не просто хобі або те, що приносить гроші, музика – це невід’ємна частина його життя.
Олег Гапчук 

Переглядів - 70
Обласні новини

вологість:

тиск:

вітер: