«Шєнуючі и люб’ючі своє, идім на стрічю новому»
11-04-2014

Петро Шекерик-Доників увійшов в історію першої половини ХХ ст., як відомий громадсько-політичний і культурний діяч Гуцульщини, невтомний етнограф-фольклорист і самобутній письменник, співець гуцульської старовіччини. Народився він 20 квітня 1889 року в селі Голови Верховинського району Івано-Франківської області  у багатодітній сім’ї доброго господаря Дмитра, який був на годованцях у заможного селянина Доника, через що й додалося Шекерикам прізвисько Доників.

В силу історичних обставин, прижиттєвої автобіографії цього визначного гуцульського діяча не було зроблено, тому дослідник Петро Арсенич крупинками збирав про нього архівні дані та спогади старожилів і зараз відомо, що почав Петро здобувати освіту переростком, бо до 1990 року в Головах не було школи. Учитель Лука Гарматій вважав його найуспішнішим учнем у школі, якому привив любов до літератури і до етнографічної дослідницької діяльності. Закінчивши у 1904 році чотирирічну школу, Петро далі займався самоосвітою і став добрим помічником свого учителя у зборі фольклорно-етнографічних матеріалів. У цій пошуковій роботі він допомагав не лише Луці Гарматію, а й Володимиру Гнатюку, Івану Франку, Гнату Хоткевичу та Михайлу Коцюбинському.

Нестачу освітніх знань П.Шекерик компенсував тим, що від природи мав великий дар – добру пам’ять, організаторські здібності, дар слова, письменницький хист, а головне – щиру любов до рідної Гуцульщини. У рідних Головах, а також у Красноїллі, Жєб’ю, Довгополі та інших селах він веде запис пісень, колядок, щедрівок, казок, переказів про опришків, звичаїв гуцулів, які були опубліковані в працях В.Шухевича «Гуцульщина» (ч. 4-5), В.Гнатюка (Етнографічний збірник, т. 24, 31-34, МЕУ, т. 18). Він – автор 106 оповідань із життя гуцулів. Серед них – «Нарозумився», «На дні озера», «Силуваним оком не надивишся», «Зведениця», «Іван Бойчук», «В касарнях», «Святий вечір», «Шкільник» та ін.; етнографічні праці: «Калєндарь», «Рік полудь звичаїв и вірувань Гуцулів» та ін.

Цікавими є спогади Петра Шекерика-Доникового «Перший Гуцульський театр опередь світовов войнов», який організував Гнат Хоткевич. У цьому театрі він грав ролі, матеріально підтримував акторів. Одружившись і оселившись у 1911 році у Жаб’ю, починає брати активну участь у політичному і культурно-освітньому житті не лише цього села, а й у Косівському повіті.

У листі від 4 квітня 1925 р. до В.Гнатюка, в якого не раз гостював у Львові, повідомляв, що «заложив і один рік утримував своїм коштом школу в присілку під Синицями, де досі такої школи не було. Організував курси з ліквідації неписьменності, аматорський гурток, три читальні, відновив «Касу відродження Гуцульщини», читальню «Просвіти» в Жаб’ю та допомагав у будівництві для неї будинку. У 1920-1930 рр. продовжує підтримувати дружні стосунки з В.Стефаником, Марком Черемшиною, А.Крушельницьким, А.Чайковським, В.Гнатюком, співпрацює з газетою «Громадський голос».

Активна громадська позиція не дозволяла Петру Шекерику-Дониковому бути лише спостерігачем, літописцем гуцульського життя. Його боліли численні проблеми рідного краю, збереження матеріальної і духовної культури гуцулів, традицій. Аби впливати на ці процеси, стає активним членом Української соціальної радикальної партії у Львові, від якої був у 1928-1930 рр. обраний послом у польському сеймі. У Варшаві і в рідному краю він відстоює інтереси гірського селянства і рідного Гуцульського краю. Аби підкреслити свою відданість цій справі, постійно ходив, як у сеймі, так і між людьми в гуцульському народному одязі. За це здобув великий авторитет у людей. Тому Петра Шекерика-Доникового обирають у 1927-1939 рр. війтом найбільшої в краю ґміни с.Жаб’є. Згодом радянська пропаганда висувала йому звинувачення за співробітництво з польською владою. Але, фактично, він усе робив для рідного краю, для людей, використовуючи для цього і польський сейм, і добрі стосунки з багатьма високопоставленими діячами тогочасної Польщі. Він сприяє організації у Варшаві Товариства Приятелів Гуцульщини, яке очолив Міністр оборони Польщі Тадеуш Каспжицкі. При їх допомозі уряд Польщі профінансував будівництво у Жаб’ю Рільничої школи, яка вчила молодих гуцулів вмілого господарювання.

Також Петру Шекерику-Дониковому вдалося заручитися підтримкою Товариства. Приятелів Гуцульщини, які спорудили в Жаб’є-Ільцях типовий чотириповерховий будинок (об’ємом 11 тис м куб.), у якому 18 лютого 1938 року відкрито Регіональний краєзнавчий музей Гуцульщини, який складався із п’яти відділів, і лише один етнографічний відділ нараховував до 5 тисяч експонатів (у 1940 році радянська влада музей ліквідувала).

Жаб’євський війт був теж ініціатором і активно підтримував будівництво обсерваторії на г.Піп Іван, яка була відкрита в липні 1938 року. Товариство Приятелів Гуцульщини сприяло Петру Шекерику-Дониковому видавати щорічний «Калєндар гуцулский» (у 1935, 1937, 1939 рр.), який мав велику популярність у гуцулів і їх приятелів.

На відміну від інших авторів, Шекерик, як корінний син гір, добре володів гуцульською вимовою, умів її вдало передати українським правописом. Станіслав Вінценз, оцінюючи колоритну постать цього гуцульського громадського діяча, етнографа, прозаїка, зазначає, що той «був людиною талановитою, якщо не геніальною, і створив твір, який, якщо його колись відкопають, буде гордістю саморідного письменства і пам’ятником старої мови, якому немає рівного». Тобто, мова йде про останній і найбільший літературний твір Петра Шекерика-Доникового – роман «Дідо Иванчік».

Але тяжка доля судилася цьому твору і його автору. З приходом радянської влади Петра Шекерика-Доникового переслідували, перешкоджали писати, вилучали уже написану першу частину роману. І все ж автору вдалося дописати свій найбільший літературний твір. Остання його сторінка датована 20 квітнем 1940 року, а через три тижні його арештували. Після суду невільницька дорога Петра Шекерика-Доникового пролягла до Сибіру, де навіки загубилися сліди вірного сина Гуцульщини.

Дружина Параска усім твердила, що уся література і рукописи чоловіка вилучені й спалені. Насправді рукопис роману «Дідо Иванчік» вона закопала в землю, декілька разів міняла схованку і, як найціннішу реліквію, заповіла дочці Анні берегти до кращих часів. І тільки з утвердженням Української незалежної держави, під час святкування 110-річчя з дня народження Петра Шекерика-Доникового, Анна вручила товариству «Гуцульщина» рукописи роману «Дідо Иванчік».

Багато часу довелось редакції журналу-видавництву «Гуцульщина» затратити, аби опрацювати понищені часом і умовами зберігання великі стоси рукописів цього роману. І хоча окремі його місця втрачені, які не вдалося відновити, за змістом і своєю суттю він є дійсно унікальним. Це шедевр гуцульської старовіччини, душевної ментальності гуцулів, яку передано в образах героїв цього твору.

Про його популярність засвідчує те, що вже вдруге його перевидано. А з нагоди 120-річчя з дня народження Петра Шекерика-Доникового редакція журналу (видавництво) «Гуцульщина» у книзі «Рік у віруваннях гуцулів» видала його вибрані твори. Це етнографічні розвідки, легенди, оповідання і статті, які правдиво і доступно відображають духовний і матеріальний світ гуцулів. У них показано історичні події, традиції і вірування через взаємоєднання двох релігій – язичництва і християнства. Але багато його матеріалів зберігається в рукописах в архівах, фондах інституту етнографії, зокрема про опришківство і Першу світову війну, про дитячий побут, ігри, розваги, побутово-обрядові пісні й оповідання про статеві стосунки у гуцульських селах та інші цікаві речі. Наш обов’язок видати їх, аби вони стали доступними нинішнім поколінням.

Взагалі, верховинці мають гордитися таким визначним діячем, яким був Петро Шекерик-Доників, і віддати належну шану. До речі, під час святкування його 120-річчя, тодішні керівники району пообіцяли спорудити у Верховині пам’ятник цьому самобутньому гуцулу. Віриться, що цей задум буде втілений. Треба брати приклад із буковинців, які визнаним діячам Гуцульщини Лук’яну Кобилиці і Юрію Федьковичу спорудили по два пам’ятники та створили меморіальні садиби-музеї. А Петро Шекерик-Доників рівний за значимістю цими буковинцями. Заповітом для теперішнього і майбутніх поколінь мають бути його закличні слова: «Тимунь, лишень шєнуючі и люб’ючі своє, идім сміло у світ на стрічю новому!»

_________________________________

Дмитро Ватаманюк

голова Всеукраїнського об’єднаного

товариства «Гуцульщина»

11.04.14
А більший меншого тусає...

Ще з дитинства ми пам’ятаємо цей вислів з байки «Вовк та ягня» Леоніда Глібова. Так, на жаль, сьогодні, як у цьому творі, склалися відносини України з Росією. «Старший» брат уже «відкусив» Крим і далі зазіхає на материк. Протягом років незалежності влада України зробила все, щоб ми були у військовому плані меншими і слабшими.

детальніше
10.04.14
Голос Юлії Близнюк звучатиме в ефірі радіо "Ера"

     Юлію Близнюк, ученицю Голівської ЗОШ І-ІІ ступенів та ще п'ять переможців, кращих  декламаторів шевченкової поезії, яких визначили в конкурсі на сцені обласної філармонії,    записуються зі своїми творами на радіо. Їхні голоси від наступного тижня звучатимуть на «Ері»  так само, як голоси відомих в Україні артистів, письменників, політиків та громадських діячів.

детальніше
10.04.14
Відбулося засідання в рамках міжнародного проекту будівництва автодороги через румунсько-український державний кордон

Вчора  в залі засідання РДА відбулося засідання комітету з стратегічного планування економічного розвитку Верховинського району (Україна) – Рущанської долини (Румунія). Українську сторону, наш район представляли голова районної ради Іван Маківничук, в.о. голови РДА Юрій Сіренчук, депутат районної ради Я. Кікінчук, директор НПП «Верховинський» Михайло Нечай, начальники управлінь та відділів РДА, керівник даного проекту Кирило Рубановський, консультант Роман Шевчук, начальник Івано-Франківського відділу комплексного проектування та «УКРДІПРОДОР» Михайло Новосільський, директор Івано-Франківського регіонального центру інвестицій та розвитку Оксана Ферович та інші.

детальніше
09.04.14
Верховинська середня школа працює над своєю популярністю (Відео)

Директор Верховинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Любов Миколаївна Никифоряк та весь колектив останнім часом роблять усе можливе, щоб популяризувати свою альма-матер не тільки на теренах області, а й на території всієї держави. Педагоги протягом останніх років беруть активну участь ву різноманітних всеукраїнських конкурсах, а учні в обласних та всеукраїнських олімпіадах.  Також тут представлено інформацію про зміни, що вносяться до складу фахових журі третього (заключного) туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2014»

детальніше
09.04.14
Майстерність, помножена на професіоналізм (Фото, Відео)

Не перестають дивувати освітяни Великоходацької школи. Високий професіоналізм усіх дружніх педагогів школи дозволяє їм дивувати, захоплювати, зацікавлювати, вірити та не втрачати надію. Так гамірно, цікаво, пізнавально, як було цього тижня у Великоходацькій школі, мабуть, не було ніде. Педагоги зробили все, щоб Шевченківський тиждень, як був ними організований, запам’ятався учням та гостям школи надовго. 

детальніше
08.04.14
Робоча версія програми фестивалю Черемош-фест 2014

Робоча версія програми фестивалю «Черемош-Фест 2014», який відбудеться 2-4 травня у с.Криворівня. Вхід: 100-150 грн.

Першого дня: Півстоліття тому – 1964 року - Сергій Параджанов створив у Криворівні «Тіні забутих предків».

 

детальніше
08.04.14
Писанкарство – невід’ємна частина українського мистецтва

Верховинщина вже готується до Великодня. У Верховинській ЗОШ інтернат І-ІІІ ст. відбувся оригінальний повчальний відкритий урок на тему: «Писанкарство – невід’ємна частина українського мистецтва», який провела молодий спеціаліст центру дитячої та юнацької творчості Вікторія Барвінова.  Учні 3-А класу не тільки з цікавістю слухали змістовну розповідь педагога, а й самі брали активну участь в обговоренні, а також в конкурсах, які були пов’язані з мистецтвом розпису писанки.

детальніше
08.04.14
Кредиторська заборгованість по державних програмах в галузі тваринництва буде виплачуватись

Відповідно до інформації департаменту тваринництва Міністерства агропромислового розвитку та продовольства України від 4 квітня 2014 року кредиторська заборгованість  з державної дотації по програмах підтримки розвитку тваринництва яка виникла в 2013 році буде виплачена в поточному році.

детальніше
08.04.14
Життя спочатку…

…розпочалося в талановитого юнака з Ільців після дивовижного зцілення

Хвилююся. Сама не розумію чому, але перед цією зустріччю відчуваю себе так, ніби йду на перше інтерв’ю. Передчуття чогось сокровенно-незбагненного злегка паморочить голову і, піддаючись тому потокові, прямую до Олексія ГОТИЧА з Ільців та його родини. Дорогою зустрічаю маму Ярославу Іванівну. Вона й проводить мене до обійстя, заспокоюючи своїм спілкуванням, чи то пак – потужною енергетикою сильного серця. Що я знаю про цього хлопця? Те, що він – талановитий молодий музикант і йому довелося здолати важку хворобу. Але такої зустрічі і такої розмови, після якої відчувала духовне очищення, наче після відвідин Храму Божого, ще не мала. Тай доля Олексія зворушує до завмирання серця. Він, як каже сам, був на сьомому небі від щастя, а потім – раптовий приступ, і хлопець опинився на межі життя і смерті, довгий час перебуваючи без свідомості.

детальніше
Обласні новини
15.08
День археолога

14.08
Перший Спас — Маковея

11.08
Успенський піст: календар харчування на кожен день

 

вологість:

тиск:

вітер: