Як живеш, сусіде?
31-10-2013

    Відомими і не дуже стежками Закарпаття мандрував кореспондент радіо «Вісті Верховини» Олег Гапчук. Що перше кидається в очі, коли подорожуєш цим неймовірним краєм, це звичайно, дороги. Проїхавши знак Закарпатська область, відчутно відчуваєш, що твоя подорож в плані їзди покращилася вдвічі. Якщо порівнювати автошляхи їхні та наші, розумієш, що нам ще багато треба навчитися у сусідів, щоб вийти на їхній рівень.
    Продовжуючи дорожню тему, хочеться сказати, що на Закарпатті практично немає на узбіччі доріг, пам’ятних хрестів, які нагадують про жахливі аварії. Цей негатив, який у нас на кожному кроці, там просто відсутній. Стає зрозуміло, що більша частина населення тут за віросповіданням католики, бо католицьких храмів тут дуже багато. А ось православних капличок та церков майже немає. Неймовірно, але будівлі у всіх селах та  і в містечках всі як на підбір - однієї форми та розміру. В першу чергу вражає дах: накритий переважно старою черепицею, форму він має як відомі єгипетські піраміди – загострений до верху з усіх сторін. Місцеві жителі кажуть, що це тому щоб сонце завжди світило і зігрівало їхнє житло протягом усього дня і ніколи не було тіні, і тому в домі завжди панує спокій та дружня атмосфера, і все це завдяки сонячній енергетиці, яка там накопичується.
    Звичайно, винятком стають такі міста як Хуст, Солотвино та селище Біла Церква. Тут будівлі дай Боже!

    Хто вперше приїздить до цих населених пунктів, то спочатку нічого не розуміє: здається, що ти потрапив в регіон великих багатіїв-мільярдерів. Будинки в 4 та більше поверхів, які належать одному власнику з просторими терасами та хоромами різної форми архітектури. Складається враження, що тут жителі ведуть такі собі заочні змагання, хто збудує найкрасивіше та найзаможніше житло.
    А ще на Закарпатті дуже багато кукурудзи – тепер стає зрозуміло, чому ця область стала 2-ю по експорту цього продукту закордон. Кукурудзяні поля настільки великі і їх так багато,що це навіть захоплює. Дивно, але посеред простого закарпатського села прямо на присадибній ділянці господар може відкрити шикарний бутік – це може бути як дороге взуття, так і квіти на будь-який смак. Саме такий підприємець села Красне Поле Любомир Казорик каже: «Хоча це і село, але воно на трасі та й ще державного значенняі повірте мені – покупців вистачає». А торгує пан Любомир достатньо дорогим товаром - люстрами та різного роду меблями.
    А далі був Виноградів. Колись ще на початку 90-х мій дядько розповідав, що коли тут проходив військову службу, майже щодня куштував вино. Я ж переконався, що у Виноградові нічого не змінилося і зараз. Протягом усієї траси вино тут продають, як у нас гриби, кожна будівля, подвір’я оповиті виноградом, отже назву свою це містечко повністю виправдало.
    Якщо будете на Закарпатті, обов’язково завітайте до чоловічого монастиря у Джублику.

    Цей храм унікальний не тільки своєю цікавою архітектурою, а своєю історією та цілющою водою. А ще цей монастир під відкритим  небом і служба Божа переплітається тут зі співом птахів і шумом дубового листя.
    А якщо ви втомилися від виснажливих поїздок на море, саме в сусідньому Закарпатті з’явилася чудова альтернатива – це великий туристичний комплекс у Косино «Усадьба Іванчо».

    Унікальність його полягає в тому, що всі його басейни, яких тут дуже багато, заповнені термальними лікувальними водами. Сама термальна мінеральна вода видобувається з свердловини Косинського родовища, глибина якого 1190 м. Вона має дуже великі лікувальні властивості. Під час мого купання температура води + 39 С, а температура повітря + 17 С – чудове поєднання чи не так? Також тут багато кафе, сувенірних лавок, є відпочинкова зона для дітей, кабінети японського масажу, сауна та фан-зона братів Кличків. 2 години купання спорожнять ваш гаманець на 50 грн, але повірте – воно того варте. Ціни в кафе теж прийнятні, а ось різного виду сувеніри та домашнє вино тут коштують набагато дорожче, чим в будь-якому іншому місці області. Але в Косино  вам вдалий відпочинок гарантований не тільки завдяки цілющим термальним водам, а саме і тільки тут вирощують особливий сорт винограду, який чомусь називають мигдалевим. Хоча коштуючи саме цей виноград нічого спільного з вищесказаним продуктом я не знайшов, хоча сам сорт дуже соковитий і смачний.
    Берегово – місто контрастів і по своєму цікаве та унікальне. Так співпало, що саме цього дня місто відзначало своє 950-річчя від дня заснування. Тут проходило дуже багато різноманітних заходів. Виступали найвідоміші артисти з Угорщини, Словаччини та України. А головною зіркою концерту була наша землячка Тіна Кароль.
    Цікаво, що саме в Берегово прямо в скелі можна відвідати унікальний музей вина, тут представлено близько 100 сортів цього напою, а саме місце, в якому цей музей розміщений, додає йому неабиякого колориту.

    Також саме в цьому місті сплітаються культури багатьох народів. Особливе місце, звичайно, займають угорці. Навіть угорську мову тут чуєш набагато частіше, ніж свою рідну солов’їну. Надписи назв усіх закладів у місті та вулиць теж на двох мовах. Ну а національна страва угорців знаменитий бограч тут на кожному кроці – гріх було не скуштувати. Одна порція такого задоволення забере у вас 25 гривень, а ось відома на весь світ мадярська мисливська юшка цілих 130 гривень за одну порцію. Повертаючись назад, неможливо не завітати у гості до відомого на все Закарпаття винороба Михайла Даташа, який живе на околиці міста Берегово. Пан Михайло виготовляє 11 видів вина. Його покупцями є і священики Києво-Печерської лаври, а цього року десяток бочок було закуплено і для собору Василя блаженного в Москві. У пана Михайла практично живуть  5 чоловіків – працівники, які допомагають йому обробляти 3 км винограднику та 2 км ягідника (полуниці).

    Саме ці два інгредієнти входять до головної гордості винороба – його фірмового сорту вина «Особливе». Один літр такого домашнього шедевру обійдеться вам всього у 20 грн. Пан Михайло займається виноробством уже 37 років. Як каже сам винороб, це неймовірно виважений і терплячий процес і до нього треба підходити з особливою любов’ю. А саме  головне – знати межу при дегустації – посміхаючись пан Михайло каже, що інколи цю межу можна перетнути, не помітивши, адже це так смачно. Не надто захопившись дегустацією, прямуємо далі.
    І вже зовсім не далеко заїжджаємо в село Іза. Це село славиться тим, що майже на кожному подвір’ї виготовляють різні вироби з лози. Цей клопіткий процес називається лозоплетінням.

   Скільки я побачив тут красивих речей, навіть описати важко. Тут плетуть майже все: від домашніх тапочок до великих шкафів для одягу і не тільки. У деяких господарів є свої інтернет-магазини, на сторінках яких вони пропонують свої вироби і які ви можете дуже просто і легко замовити, хоча і коштує така краса недешево. Та все ж людей зрозуміти можна, бо це ж ручна робота, а вона забирає дуже багато часу.
    Аби подивитися на екзотичних страусів не обов’язково їхати аж до Африки. Понад сотня пернатих птахів перекочували з Намібії у 2002 році та й донині живуть на Закарпатті, на околиці міста Хуст. 

    Власник ферми Василь Перец називає вирощування птахів безвідходним виробництвом. Використовують з страуса абсолютно все.  Дієтичне м'ясо коштує дорого - 20 доларів за 1 кг, має смак яловичини, та не містить холестерину. Та найвигідніше продавати яйця – вага яких до 2 кг, а вартість – понад сто гривень. З яєць в ресторанах роблять смачні млинці та омлети. На ферму Василя Перця приїжджають десятки туристів, щоб помилуватися пернатими  Та страуси звикли до частих візитів гостей, і самі підходять до огорожі. Адже туристи приїжджають на ферму не з порожніми руками – а привозять смачні гостинці, які вихованці навчилися брати з рук людей. "Ви чорнобильських курей не бачили?" — саме так жартома пан Василь зустрічає гостей. Ферма зі страусами розмістилася на околиці міста Хуста, якщо заїжджати з села Іза. Африканські страуси  проживають на колишній свинофермі з 2002 року, спочатку їх було всього п'ятеро. Сьогодні ж на фермі 56 дорослих страусів, 20 "підлітків" та понад 60 малюків-страусенят. На одного страуса-самця припадає двоє самок. Основним джерелом прибутку є продаж яєць та маленьких страусят. Вигідніше купувати малих страусів, тому що вони коштують приблизно 150 євро, а дорослі — 700—800 євро. М'ясо цих птахів має смак яловичини, але в Україні це поки що делікатес і недешеве задоволення (у Європі кілограм страусиного м'яса вартує приблизно 25—35 євро). Проте пан Василь споживає його майже щодня. До розведення страусів Василь Перець протягом тривалого часу був у нафтовому бізнесі. Проте відмовився тримати заправки, після того як у країні почали скуповувати нафтопереробні заводи, і вирішив щось змінити. Одного разу, почувши, що страус їсть вп'ятеро менше за свиню, а м'яса у нього стільки ж, не на жарт зацікавився цим. Василь Перець є колоритною особою не тільки в Закарпатті, а й в Україні: нещодавно він став учасником нового проекту каналу СТБ "Фермер шукає дружину". Пан Василь найстарший учасник проекту, йому 60 років. Проте язик не повертається назвати цього підтягнутого, смуглявого чоловіка старим.  
    Далі в самісінькім центрі Європи, пам’ятний знак якому  встановлений в селі Ділове, що біля Рахова, зустрічаємо групу туристів з Верховини.

    Вони переважно представники освітянської та медичної еліти нашого району на чолі з Марією Пилипівною Соловчук та водієм Петром Маротчаком. Пан Петро говорить, що це вже його 70-та поїздка на Закарпаття. Сам водій дуже любить возити екскурсії. І хоча подорож займає цілих шість з половиною годин до кінцевого  пункту, вона всерівно приносить водієві нескінченне задоволення. А ще коли поруч цікаві і неординарні люди подорож стає цікавішою і захопливішою. Ну а далі були до болю знайомі дорожні ями при виїзді з Ворохти, крутий Кривопільський перевал, швидкий і дуже небезпечний відрізок дороги на Ільцях і рідна столиця Гуцульщини – Верховина. Розумію, що на Закарпаття ще треба повернутися, адже там ще стільки цікавого, а це і замки Мукачева, озеро Синевір, долина нарцисів,  і завжди такий серйозний та загадковий Ужгород. Отже, до нової зустрічі, я обов’язково  про все розкажу. 

30.10.13
Синоптики прогнозують сніг на 4 грудня

    Теплу погоду останніх днів жовтня визначає зона високого атмосферного тиску в поєднанні з повітряними масами африканського походження. Температура сягала +24-25 на заході і південному заході, +20 було і в інших регіонах. Це не рекорди, але такі показники по всій Україні перевищують кліматичну норму для цього періоду на 5-8 градусів.
    Синоптик зазначила, що холодний атмосферний фронт прийде на початку листопада, а денна температура буде на рівні +9-14 градусів.
    За словами народного синоптика Валерія Некрасова, нічні заморозки почнуться з 15 листопада, а зима зі снігом із 4 грудня.

детальніше
25.10.13
Майстри своєї справи

У Верховинській дитячій школі мистецтв викладачі провели лекцію-концерт в дуже цікавому, а найголовніше, зрозумілому для всіх поколінь, форматі. Захід  присвячувався ювілеям композиторів: 130-річчю від дня народження Якова Степового, 120-річчя Пилипа Козицького та 200- річчя  Джузеппе Верді, яку підготували й провели викладачі: Людмила Петращук, Тетяна Кундак, Галина Гапчук і Руслан Тупилюк.

детальніше
25.10.13
Філармонія чекає на верховинську шевченкіану

Звучать останні акорди репетицій митців – найкращі колективи, найталановитіші солісти і читці району готуються, аби гідно представити наш район на обласній сцені.
2 листопада наш «культурний десант», у кількості 250 осіб, висадиться в Івано-Франківську – в обласній філармонії відбудеться звіт митців Верховинського краю з нагоди 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка.
детальніше
24.10.13
Міст за три мільйони

У стислі терміни, за сприяння обласної та районної влади, збудовано нову мостову переправу через бурхливий потік Варятин, на межі Верхнього Ясенова та Криворівні.

детальніше
23.10.13
«Прикарпатський зорепад» засвітив нові таланти

У Криворівні відбувся І етап цього конкурсу-фестивалю обдарованої молоді. Конкурс проводився у 6-ти номінаціях – вокал, хореографія, драматургія, інструментальна музика, образотворче та декоративно-прикладне мистецтво й інші таланти, та у 3-х вікових категоріях – 8-16, 17-21, 22-30 років.

детальніше
22.10.13
Із Білоберізки потече «Довбушева сила»

Верховинщина колись славилася лікувальними мінеральними водами «Буркут», «Верховинська», випускались солодкі води «Тархун», «Груша»…, котрі не поступалися за якістю відомим українським маркам.

детальніше
22.10.13
Євген Марусяк – наймолодший майстер спорту!

На навчально-трену­вальній базі олімпій­ської підготовки «Авангард» у Ворохті проходив чемпіонат України зі стрибків на лижах із трампліну. В ньому взяли участь понад 30 літаючих лижників із Івано-Франківської і Тернопільської областей.

детальніше
22.10.13
АЛКОГОЛЬ – ГОЛОВНИЙ БІЛЬ НАЦІЇ

Світова організація охорони здоров’я опублікувала новий рейтинг країн щодо вживання алкоголю. Українці – серед найбільш питущих жителів планети, на 5-му місці у світі. Ми пропустили вперед тільки росіян, поляків, білорусів і чехів.

детальніше
22.10.13
Японська мова

Японська мова діти відео

детальніше
Обласні новини

вологість:

тиск:

вітер: