Криворівня притягує
08-11-2016

Гуцульщина поповнилася новою сім’єю Назаренків: бійцем АТО Олександром       і волонтеркою Вірою
Важко усвідомлювати, але якби не Революція Гідності, війна на сході України, Олександр із Вірою, напевне, ніколи би не зустрілися. Чоловік і надалі працював би в рідному Харкові, виготовляючи індивідуальні меблі, а Віра практикувала би психологію на Тернопільщині. Події на Майдані сколихнули, а, краще сказати, назавжди змінили їхні життя. Не знаючи ще тоді одне одного, пара почала вносити свою лепту в переломний момент країни, відстоюючи громадянську позицію.  
– Під час розстрілу Майдану в мене розривалася душа: «Чим я можу допомогти хлопцям?» Цей період вимагав від кожної людини свого прояву як громадянина України. І так вийшло, що я стала волонтером, – розповідає Віра. – Коли розпочалася війна, пішла працювати із сім’ями загиблих атовців. Це була триденна реабілітація для сімей, наприклад – відпочинок у санаторіях. Я знала все про загиблих, їхні сім’ї. Складалося таке враження, що ми знайомі з дитинства. Багато жертв у нас було і з батальйону «Айдар». Потім приєдналася до проекту «Творча Криївка», і вже там мене познайомили з моїм майбутнім чоловіком Олександром. Взагалі, наша історія знайомства досить містична, багато було випадкових зустрічей (хоча, насправді, в житті нічого випадково не відбувається!). Можливо, колись про це напишу книгу.
З початком військових дій на Сході, формуванням добровольчих батальйонів вкотре свій громадянський обов’язок вирішив здійснити Олександр Назаренко. Першим таким вирішальним кроком був вступ до лав батальйону «Донбас». За місяці війни за Олександровими плечима опинилися Попасна, Курахово. Кінцевою точкою військового життя став Іловайський котел, під час виходу із якого чоловік разом із побратимами (120 осіб) потрапив у полон до ворога.  
«Під час Майдану, черпаючи події із телевізора, всередині щось тьохкало: поїхати чи ні? – розповідає атовець Олександр. – У Київ я потрапив наприкінці Революції Гідності, тоді вже стихали проливні бої. Потім повернувся у Харків. Містами ходила пропаганда, ніби політики створюють свої добровольчі батальйони. Час від часу здзвонювався із хлопцями з Майдану і вони розповідали, що вже воюють. Потім побачив рекламу добровольчого батальйону «Донбас» і вступив: спочатку було навчання у Києві, а звідти нас кинули на Схід. Це була найперша хвиля.
 
Що стосується нашого спорядження, то волонтери нас непогано зібрали: каски та взуття – американського й німецького виробництва, форма «мультикам». Зброю надала Нацгвардія, хоч уже і застарілу, за нинішніми європейськими стандартами.      
Ми всім були забезпечені. До Іловайського котла постійно приїжджали волонтери. Привозили навіть речі спортивного характеру (і то зовсім нові, з хороших магазинів). У Попасній навіть був надлишок продуктів харчування, ділилися їжею із нацгвардійцями та мирним населенням.  
Коли в Іловайську зробили «зелений коридор», два екіпажі Збройних сил України прикривали нас своїм життям, вони – справжні герої! Та нас взяли в полон. У тилу ворога ставлення було різне. На щастя ми потрапили до їх рук великим «кістяком», тому агресія сепаратистів розповсюджувалася на всіх. Звісно, що найбільше попадало офіцерам, які «засвітилися» в інтернеті зі зброєю. Плюс до того – відбувався великий злив інформації: ворог знав наші домашні адреси та, навіть, ідентифікаційні коди. Особисто мені перепали «пинки». Та найбільше «давили» психологічно – першого ж дня заявили, що всіх розстріляють. Було і таке, що наші їм прислужували, здаючи своїх. 
Місцеве населення насторожливо відносилося до української армії. Коли ти їм роздаєш їду – ти хороший, але їхні погляди говорили про протилежне. Були серед місцевих коректувальники вогню – як серед чоловіків, дідів, так і серед жінок. Такий собі «закулісний шепіт». Та були й такі, що підтримували. Особливо помітним це стало під час полону, коли вони словами могли підтримати чи попередити».
Після чотиримісячного полону Олександра з іншими побратимами 26 грудня 2014 року обміняли і він повернувся до Харкова. Щоб відволікти себе від минулого, боєць знаходив підтримку в матері та друзів у Києві. А згодом побратим Валентин запросив Олександра відвідати «Творчу Криївку», після чого його опорою стала Віра.
Тепер Віра й Олександр, уже як сімейна пара, оселилися у Криворівні на присілку Грушівка. Купили невеличкий будинок, із подвір’я якого, розкривається чудовий краєвид на річку та на «скелю Грушевського». 
Молодята зізнаються, що відчувають себе у Карпатах «як риба у воді». І навіть встигли подружитися з новими сусідами, які за короткий період їхнього проживання багато допомогли парі, і що незвично для молодят – безкоштовно. Велику подяку за підтримку подружжя висловлює священикові Івану Рибаруку.
– Мене приємно здивувало, що традиції у Криворівні й досі збереглися, а, головне, – люди хочуть їх зберегти. Це колосальний плюс! Наприклад, на Сході України до церкви ходять більше для показухи, а тут – для душі. І це видно з того, скільки людей приходять на недільні Богослужіння. Якщо на Сході в церквах ви побачите, в основному, людей пенсійного віку, тут приходять цілі сім’ї. А це вже свідчить про певний духовний стержень, – каже Олександр.
Перш за все, у ближчих планах подружжя – відремонтувати дім. А оскільки в пари з’явилася ще одна батьківщина, одну із кімнат будинку планують оформити в гуцульському стилі: вишиті рушники, ліжники, килими. З приходом весни облаштують подвір’я, де зможуть писати вірші та картини, бо обоє – творчі особистості.
_
Іванна Петрусеняк

 

08.11.16
Маріїні гобелени

Ткані вироби Марії БОРТЕЙЧУК із Кривополя, перш за все, нагадують картини
Зовсім інший напрям ткацтва, у вигляді гобеленів, у Історико-краєзнавчому музеї Гуцульщини демонструє студентка Марія. Дівчина четвертий рік освоює ази цього ремесла в Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ЛНАН. Зовсім недавно першим місцем Марієні гобелени відзначило журі конкурсу-виставки Осередку народних майстрів Верховинщини. Тягу до гобеленів Марії привила бабуся Ганна Василівна, яка ткала килими.
 
детальніше
05.11.16
Гайда на джиу-джитсу! У Верховині віднедавна діє відділення спортивного клубу «Тигр»

Секція навчатиме верховинців бразильського бойового мистецтва джиу-джитсу. Керівником та інструктором «Тигру» є Віталій СТАСІВ  

Як створювали «Тигр»  на Верховинщині, які плани  на майбутнє, чого очікувати дітям – про це і не тільки ми дізналися у пана Віталія. 
 
детальніше
04.11.16
Смішні українські прислів’я про любов

  • Є у неї воли та корови, та немає з нею любої розмови.
  • Ліпше полюбити старого орла, ніж молоду сову.
  • Любов зла — полюбиш і козла.
  • Хоч ти і люба, та зась тобі до мого чуба.
  • Краще полин їсти, ніж з нелюбом за стіл сісти.
  • 20 ЖАРТІВЛИВИХ УКРАЇНСЬКИХ ПРИКАЗОК ТА ПРИСЛІВ’ЇВ ПРО ЛЮБОВ, КОХАННЯ ТА ЗАЛИЦЯННЯ.
детальніше
03.11.16
Топ-15 Найкращих українських новинок! "Вісті радіо"101.7FM ЖОВТЕНЬ 2016 + Відео

15 Selfy - Відлуння 
14 Олег Винник  - Нино
13 Isaac feat. Маша Фокина - Ашанти
12 Санмай - Без Тебе 
11 ФІОЛЕТ - Вона Моя
10 Лєна Дарк - Кохаю і Хочу
 
 
детальніше
03.11.16
Релігійні лідери написали звернення до найманців РФ, міжнародної спільноти та опстраждалих від війни на Сході
детальніше
03.11.16
Відбулась нарада керівників закладів освіти

Голова районної ради Іван Шкіндюк 02 листопада 2016 року взяв участь у нараді директорів загальноосвітніїх шкіл району, яка проведена спільно  з постійною комісією районної ради з гуманітарних питань: освіти, культури, молодіжної політики, спорту, національного і духовного розвитку та засобів масової інформації (О. Чубатько).

детальніше
01.11.16
Тріумф фотомаестро

Однією із знаменних подій у житті Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка нещодавно стало присвоєння звання Почесного доктора академії знаному митцю Василеві Пилип’юкові. 

детальніше
01.11.16
Точка Зору!А товар-то підроблений! Ганна Мочерняк, с. Ільці

А товар-то підроблений!
Ганна Мочерняк,
с. Ільці:
• Купуючи продукти харчування, звертаю увагу на дату виробництва та терміни зберігання. Щодо м’ясо-молочних продуктів – маємо домашні. Думаю, що саме ці продукти недобросовісні виробники підробляють найчастіше, аби найбільше заробити. Нині є технології, завдяки яким додають різні наповнювачі. «На око» і не відрізниш від натурального виробу. 
детальніше
01.11.16
Пишемо книгу про Верховинщину – з первовіку гуцульських предків

Проведено перше організаційне засідання Редакційної ради з підготовки та виходу у світ історико-культурологічного видання про Верховинщину – унікальний, чарівний і неповторний Гуцульський край. Засідання провів голова районної ради Іван Шкіндюк, який і очолив Редакційну раду. До її складу увійшли працівники районної та селищної рад, районної державної адміністрації, науковці, священики, фахівці у галузі культури,  освіти, духовності, а також представники громадських організацій району.

детальніше
Обласні новини

вологість:

тиск:

вітер: