КВІТКА З РОДИННОГО ДЕРЕВА ЗАКЛИНСЬКИХ
18-02-2016

Цього року минає 100 років від дня народження Олени Ґердан-Заклинської (1916-1999) – визначної української танцівниці, хореографа, поетеси, художниці, яка народилася на Гуцульщині, спеціалізовану освіту здобувала у Львові, Празі, Відні, а згодом виховала покоління танцюристів у різних середовищах української діаспори Канади і США. 
Народилася Оленка 14 квітня 1916 року в с.Ільці поблизу Жаб’я (тепер Верховинського району Івано-Франківської області) у сім’ї знаного й шанованого в Галичині вчителя Богдана Заклинського (1886-1946), який учителював у багатьох селах Гуцульщини. Переїхавши до Львова, активно співпрацював з "Просвітою", Науковим товариством ім. Шевченка та іншими громадсько-культурними інституціями Галичини. Богдан Заклинський був активний як етнограф, фольклорист та теоретик народної педагогіки. В молоді роки підтримував дружні стосунки з Іваном Франком, Володимиром Гнатюком. Відомо, що перебуваючи на Гуцульщині, Б.Заклинський, придбав різноманітний одяг та прикраси до одягу, різьблені та мосяжні вироби,  писанки та інші речі з побуту гуцулів, які 1913 року передав для етнографічного відділу Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. До нас дійшли записи народних казок, вірувань, замовлянь, здійснені Б.Заклинським  у с. Кривополі поблизу Жаб’я. Саме завдяки йому сучасні читачі мають можливість ознайомитися з рідкісними фольклорними творами карпатського краю та дізнатись про тогочасний стан освіти. Мати Оленки – Осипа Заклинська (1894-1972) була однією з діячок українського жіночого руху в Галичині, відома як педагог, публіцист, дитяча письменниця.
2013 року у видавництві Інституту народознавства НАН України спільно з Львівською національною академією мистецтв вийшла з друку книга Заслуженого працівника культури України, кандидата мистецтвознавства, професора, проректора Львівської національної академії мистецтв Романа Мироновича Яціва "Оленка Ґердан-Заклинська. Життя і творчість: біографічний нарис" (Львів, 2013).  Це біографічний нарис, що висвітлює світові мистецькі вершини українки Оленки Ґердан-Заклинської. 
Опрацювавши значний масив документальних матеріалів, п. Роман Яців ретельно простежує і розкриває шлях розвитку "універсального творчого єства Оленки". Уже в дитячому і юному віці їй вдалося отримати належне мистецьке виховання. Навчалася в Українській реальній гімназії у Празі, Українському дівочому інституті у Перемишлі. З малих літ Оленка цікавилася танцями, зокрема народними. Згодом у Празі Оленка студіювала танці у молодого реформатора українських національних танців Василя Авраменка та українського балетмейстера класичного танцю Олександра Костина. У Відні навчалася у славетної австрійської танцівниці Розалії Хлядек.
Автор книги простежує формування творчої індивідуальності Оленки Заклинської, для якої вирішальне значення мало пізнання "ритмопластики" та експресивного танцю, вивчення засадничих принципів педагогіки видатного швейцарського композитора, педагога Еміля Жак-Далькроза та німецької танцівниці й хореографа Мері Вігман опосередковано через їх учениць, навчаючись упродовж трьох років у Оксани Федак-Дрогомирецької і Марини Бронєвської, які вели свої школи при Музичному Інституті ім. Лисенка у Львові. Паралельно О. Заклинська навчалась музичних предметів у Романа Савицького та Миколи Колесси, які допомогли їй систематизувати свої погляди на український фольклор та поняття музичної традиції.
На творчому вечорі учнів Оксани Федак-Дрогомирецької у Львові Оленка Заклинська виконала як основний номер танець "Дрібушка" (1936). Її львівські студії "мистецтва танку, імпровізації та композиції" вже набували скерованого в бік української етнокультурної традиції характеру. Першою вершиною виконавського мистецтва Оленки Заклинської стали танці "Дорога" (на музику З. Лиська), "Метелиця" (на музику В.Барвінського) та "Спомин з гір" (на музику В.Безкоровайного).
Оленка Заклинська – переможець Міжнародного фестивалю мистецького танцю в Брюсселі (1938), де вона представляла чотири теми: "Дрібушку", "Дорогу", "Метелицю" і "Колискову". Подія набула широкого резонансу, спричинивши цікавість європейців до української культури. "Це була не тільки справа її особистого успіху, це мало загальноукраїнське значення, бо вона виступала як українка, виконувала танці власного укладу до музики українських композиторів. Ця подія. Це один зі світліших моментів у її танковій кар’єрі, що відкрив Оленці дорогу у широкий мистецький світ. Вона й справді стала найбільше популярною українською сценічною танцюристкою у Західній Україні…" – так пізніше писала відома дослідниця хореографічного мистецтва Марія Пастернак у книзі "Українська жінка в хореографії" (Вінніпег; Едмонтон, 1963).
 Згодом О.Заклинська виступала в трупі Львівського оперного театру, познайомилася з майстрами української сцени – концертмейстером Оленою Голинською, пріма-балериною Валентиною Переяславець, танцівницею Ромою Приймою. Наприкінці другої світової війни О. Заклинська виїхала до Відня, де навчалася у славетної австрійської танцівниці Розалії Хлядек. 
Окремі сторінки біографічного нарису про О. Ґердан-Заклинську висвітлюють її життя "в далеко не радісних умовах перебування в таборі для інтернованих". Репертуар поповнився новими танцями "Гуцулка", "Радість", "Золотий сон", з якими виступала на концертах. Через табори для переміщених осіб в Австрії (Інсбрук) та Німеччині О. Заклинська емігрувала до Канади (1948), де у Вінніпезі відкрила школу танців при Вищих освітніх курсах. Невдовзі на Першому фестивалі українського танку і музики Заклинська, що за океаном додатково прибирає собі сценічне милозвучне і семантичне ім’я Ґердан, здобуває диплом і першу нагороду за сольний і дуетний танці. Вихованці її школи отримують відзнаки за виконання поставлених нею "Думок-коломийок" та "Гопака", беруть участь у цілому ряді імпрез українців Канади. Це був інтенсивний період життя Олени Заклинської, час коли вона активно працювала над "власними іміджевими хореографічними роботами", на запрошення англійського жіночого клубу влаштувала авторський вечір так званий "танковий речіталь" (1950). Тогочасна преса відзначала неординарність танцівниці в її сольних концертах. Вона стає відома як авторка хореографічного твору "Слава Україні", що був показаний на сценах українських театрів Торонто. О.Заклинська мала власну школу мистецького танку в Музичному інституті Торонто.
Від 1956 року мешкала в Нью-Йорку (США), де продовжувала педагогічну діяльність (професор хореографії) в Українському музичному інституті, маючи свій клас хореографії.  Виховала покоління танцюристів у різних середовищах української діаспори Канади і США. У репертуарі американського періоду зрілої творчості О.Заклинської дослідники вказують на танкові креації "Гагілки-веснянки", "Циганське весілля", "Вальс наших днів", "Стрілецькі пісні в хореографії", "Гандзя", "Джурило", "Спомини з гір", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Аркан" та ін. В мистецькій біографії О.Ґердан-Заклинської у креативному танку перше місце посідає композиція "Плач Ярославни" на музику М.Лисенка. На тему цього твору написана не одна рецензія, йому присвячена ціла наукова розвідка культуролога Петра Марченка "Вічне й невмируще в мистецтві Оленки Ґердан-Заклинської" (1956), фільм кінорежисера Богдана Солюка "Чар танку" (1955).  Дослідженням виконавської майстерності, мистецького феномену української танцівниці О. Ґердан-Заклинської займалися П.Марченко, М. Пастернак, М. Домашевський, Р. Пачовський, Л. Бура, О. Рудницький, А. Малюца, А. Осінська.
Презентація книги Романа Яціва "Оленка Ґердан-Заклинська. Життя і творчість: біографічний нарис" відбулася наприкінці березня 2014 року у київській книгарні "Є" разом з перевиданнями популярних колись книг Осипи Заклинської "Нова кухня вітамінова" і "Як добути красу та задержати молодість та здоровля (косметичний порадник для плекання краси)" з ініціативи київського видавництва "Богуслав-Книга". Упорядник перевидань Оксана Антонова розповіла про етапи підготовки ініційованого нею видавничого проекту, звернувши увагу на актуальність ідей, які свого часу були закладені Осипою та Богданом Заклинськими в поширенні знань про національні українські традиції. В розмові про історичний феномен родини Заклинських взяли участь Голова Правління Благодійного Фонду "Богуслав" Володимир Романенко та професор Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Петро Арсенич.
Роман Яців продемонстрував великий ряд світлин, зокрема з документів, знайдених в архівах Української Вільної Академії Наук та Наукового Товариства ім. Шевченка у США (Нью-Йорк), а також фрагменти відеофільму про виконавську манеру видатної німецької танцівниці Мері Вігман, методологію якої теж сповідувала талановита українка Оленка Ґердан-Заклинська. З погляду на історію одного роду "можна було почути про широке поле творчих та інтелектуальних досвідів українства ХХ століття, яке долаючи чимало перепон, розкривало свої неординарні здібності".
Зауважимо, що крім танцювального мистецтва О. Заклинська писала вірші, які вийшли в Нью-Йорку окремою книгою збірки поезій під назвою "Ритми полонини" (1964 до якої увійшли і яскраві метафори-асоціації з дитинства, з Гуцульщини, з України – "Зелений спів", "Верховина", "Полонина", "Чебрець", "Пахощі". О. Заклинська навчалася малярства в приватній студії художника Любомира Романа Кузьми (1913-2004) в Нью-Йорку і брала участь у мистецьких виставках. Її акварелі і графіка "візуалізували спомини" про рідний край, про рідні Карпати. Варто згадати і про дружні стосунки та співпрацю (як партнери при створенні сценічних образів) О. Ґердан-Заклинської з художниками Святославом Гординським, Миколою Бутовичем, Антіном Малюцою. 
На думку Романа Яціва "В генеалогії великого і високошанованого роду Заклинських бракує документальних матеріалів про долю Оленки Ґердан – однієї з найбільш яскравих мистецьких індивідуальностей в історії світової хореографічної культури. Відчайдушні зусилля, віддані нею для творчої ідентифікації України у світі пошановані неналежно. Її всебічний мистецький і педагогічний досвід ще може дати багато для мистецького процесу в сучасній Україні. Жертовність Оленки Ґердан-Заклинської заради високого мистецтва, через ствердження свого етнонаціонального єства вимагає від її співвітчизників відповідальності перед Її світлою пам’яттю". 
Земне життя О.Заклинської закінчилося 23 січня 1999 року. Похована славна українка на кладовищі у м. Редінг (Пенсильванія, США). 
 
 
Валентина МОЛИНЬ, 
кандидат мистецтвознавства, доцент, 
завідувач кафедри образотворчого мистецтва Косівського
інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ
Ілюстрації:
1. Світлина Оленки Ґердан-Заклинської з авторським підписом.
2. Обкладинка книги Р. Яціва "Оленка Ґердан-Заклинська".
3. О. Заклинська виконує танець "Дрібушка". Львів, 1936.
 

 

16.02.16
І задзвеніла на всі гори музика великого Маестро

                                                                                                                                                                                                          Гуцульська музика – це наше життя.

Музика – це все, без музики

нічого не обходиться.

Музику треба любити.

 

      Роман Кумлик

 

 

 

 

 

 

 У столиці Гуцульщини – Верховині на свято Стрітення Господнє відбулася презентація книги «Гуцульські співанки» Романа Кумлика, яку упорядкував заслужений журналіст України Василь Нагірняк. До книги увійшли найвідоміші авторські співанки та співанки, зібрані й записані Романом Петровичем на Гуцульщині. Лунали музики від перевалу до перевалу – чути було аж у Косові, як капели гуцульських музикантів вигравали гуцульські мелодії Великого Вчителя, славного Маестро, музиканта-віртуоза Романа Кумлика. Зал був переповнений шанувальниками, друзями, колегами, учнями музиканта, гостями звідусіль,  які любили, люблять і завше пам’ятатимуть чарівника гуцульських струн, незрівнянного артиста, чудового друга та просто хорошу людину.

детальніше
15.02.16
Досить часто активну участь у визвольній боротьбі Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії брали цілі родини — батьки і діти, брати і сестри, чоловіки і дружини.

Досить часто активну участь у визвольній боротьбі Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії брали цілі родини — батьки і діти, брати і сестри, чоловіки і дружини. Подібних прикладів є сотні, а може, й тисячі. До таких належать і брати Дмитро та Володимир Сойки, родом із с. Селиська Пустомитівського району Львівської області. Щоправда, серед вихідців із Лемківщини, де ті відзначилися у складі відділів УПА, їхні імена залишаються невідомими.
Дмитро Сойка народився 6 листопада 1917 р. Закінчив 4 класи народної школи, працював на господарстві. Молодший брат Володимир, народжений 22 березня 1922 р., після 7 класів народної школи здобув фах шевця. У 1938 р. Дмитро став членом ОУН, відтак служив V польській армії в 22-му полку кавалерії. За завданням Організації у 1941 р. вступив до української поліції у Львові. Гам служив також і брат Володимир. У липні 1944 р. обоє зі зброєю залишають службу німцям і переходять в УПА на Закерзонпі.

детальніше
14.02.16
Для мене танці - це рух,а рух – це життя

Вона надзвичайно харизматична та енергійна. Завдяки танцю ця молода красива дівчина забуває про проблеми, знімає будь-який стрес та втому, покращує самопочуття та настрій. Знайомтесь: керівник аматорського танцювального колективу «Черемош» Юлія Смолинець. 
 
детальніше
14.02.16
Генеральний консул Румунії п. Елеонора Молдован започатковує співпрацю Верховини з Європейським Союзом
 12.02.16 року, в залі засідань Верховинської районної ради відбулася зустріч з генеральним консулом Румунії в м. Чернівці Елеонорою  Молдован  голови районної ради Івана Шкіндюка, депутатів районної ради, голови райдержадміністрації Олега Лютого, селищного та сільських голів, керівників підприємств, установ, організацій, представників громадських об’єднань, засобів масової інформації.
детальніше
13.02.16
Учасниця №2

Учасниця №2 
Kонкурс фотосвітлин 
«Героями» фото мають бути дівчата віком від 15 до 25 років. До участі у конкурсі запрошуються мешканки Верховинщини. Від однієї учасниці приймаються не більше 3-х фото.
Вимоги до фото:
• обов’язково наявність у кадрі однієї особи (дівчина) без ознак еротичного характеру;
• усміхнена і колоритна зовнішність;
• короткий підпис до фото: ім’я, вік, місце проживання, заняття, хобі тощо (3-4 речення);
• технічні вимоги: цифровий формат (JPEG, TIFF), максимально висока роздільна здатність (мінімум – 300 dpi);
• вертикальна орієнтація фото;
• контактний телефон.
На конкурс не приймаються:
• фотографії, невідповідні тематичним вимогам;
• фото низької якості, з дефектами і високим ступенем стиснення; підписами, логотипами, рекламою.
Відправляти фото потрібно 
на e-mail: ver.visti@gmail.com
або заносити у редакцію «ВВ»
за адресою: вул. І. Франка, 107 (каб. № 1).
Проголосувати за фото можна буде, вирізавши купон із газети, і занести у редакцію «ВВ», чи надіслати поштою на адресу: 78700, смт Верховина, вул. І. Франка, 107 (з поміткою «Фотоконкурс»).
Конкурс проводитиметься 
з 1 лютого 2016 р. до 15 червня 2016 р. включно.
Переможців чекають 
гонорові грошові призи!

детальніше
13.02.16
Священик Української Греко-католицької церкви Олег Кобель написав відкритого листа до "Дзідзя". Він є парохом зі Стрийського району, очолює комісію у справах мирян та відділ сорту в УГКЦ у Львові.

 "Одного разу я вирішив догодити своєму сину і пішов з ним на ваш концерт. Дитина попросила про такий подарунок. Я не горів бажанням, - пише священик. - Але ця мольба в очах сина робить часом з нами, татами, нереальні речі. Ми пішли, спочатку було весело. Але сказати, що я чув себе незручно, це нічого не сказати. І не тільки тому, що я священик, а тому, що тато і українець. Від тексту деяких пісень я втягував голову в плечі, по самі вуха."Отець високо оцінює музичні таланти співака-земляка - Михайла Хоми з сусідньої Яворівщини."Річ не про ваш професіоналізм, з цим все нормально. Супровід, імпровізація, харизма – цього не віднімеш. Мені в дечому імпонує ваш самобутній стиль, креатив. Я щиро сміявся, коли ви колядували на Церкву чи писали лист до святого Миколая. І пісня про айфон мені також сподобалася."

детальніше
12.02.16
Прикарпатці вимагають від бізнесменів вивезти тонни шкідливої тирси з села Полянки

Громада села Полянки, що на Прикарпатті, занепокоєна тим, що уже п’ять років під людськими садибами лежать гори тирси. І як тільки почнеться відлига, отрута від перегнилих відходів потрапить у місцеві водойми, а далі і в карпатську ріку Білий Черемош. Але підприємство-власник звезених під людські подвір’я відходів особливої проблеми не бачить.

детальніше
12.02.16
Як зміцнити імунітет: 5 простих підказок.

Коли ризик підхопити вірус і захворіти особливо великий — завжди на часі подбати про зміцнення імунітету.
П'ять простих методів простимулювати захисні сили організму:
Поменше цукру
Цукор має здатність послаблювати імунну систему. Тому якщо хочеться чогось солодкого — краще задовольнити це бажання сухофруктами, перетертими з горіхами і медом.

детальніше
12.02.16
Українка стала деканом школи мистецтв Єльського університету

Вперше за 152-річну історію Школи мистецтв Єльського університету деканом стала жінка. Відтепер очолювати школу одного із головних навчальних закладів світу буде українка Марта Кузьма.

“Я абсолютно переконаний, що вона буде розвивати унікальне бачення Єльської школи мистецтв, – заявив президент Єльського університету Пітер Салоуей. – Марта Кузьма здатна надихнути студентів на сміливі рішення, при цьому вона чітко розуміє важливість нових контекстів для художників і мистецтва”.

детальніше
Обласні новини
25.06
25 червня 2017 року, о 11-00 год., на спорт-арені «Черемош» та на Співочому полі селища Верховина, відбудуться спортивні змагання та молодіжна розважальна програма з нагоди відзначення Дня Молоді, Олімпійського Дня та Дня Конституції України.

Програма свята

25.06
День митної служби України

23.06
На Прикарпатті знаходиться неймовірне озеро з абсолютно прозорою водою (фото)

 

вологість:

тиск:

вітер:

Музична Вишиванка?
Всього проголосували - 5