Село весільних музикантів
31-05-2016

 

У селі Мишин Коломийського району з покоління в покоління передають музичні вміння та старовинні мелодії. 

Після різдвяного посту знову чується “Гірко” та весільні марші. Одна за одною стають на рушничок молоді пари. “Аби щасливо, аби на долю, аби побільше таких, і нам буде робота”, - кажуть мишинські музиканти. 

“Колись більшість з наших односельців ніколи жодної ноти в очі не бачили, - каже скрипаль Роман КАВАЦЮК, один з яскравих представників місцевих музичних родів - проте грали так, що у визнаних маестро сльози на очі наступали, а столичні збирачі народних мелодій записували усе, що награвали “неграмотні” покутяни”. 

Зате тепер їхні діти та онуки мають щонайменше музичну школу, багато хто закінчив спеціальні заклади: музичні та музично-педагогічні училища, а хтось - і вуз. Та за спеціальністю працює мало хто. Проте усі чоловіки грають по весіллях. 

Але життя весільного музиканта не таке безтурботне, як здається на перший погляд. “Ми повинні бути завжди веселими, привітними і доброзичливими та не показувати назовні своїх проблем, хіба, не доведи Господи, хтось із близьких помре - говорить Роман. - Адже варто односельцям побачити сумного музиканта, то ніхто з ґаздів не захоче брати його на весілля. Бо кажуть, що це погана прикмета: або весілля не вдасться добре, або молоді незабаром розлучаться. Хоча розлучаються через зовсім інші причин, але ж буває, що крайним може стати музика”. Отож, щоб усе вдалося перед кожним весіллям мишинські музики йдуть до церкви, а після забави віддають частину заробленого бідним або на храм. Може, й тому пари, яким ми відіграли весілля майже не розлучаються. 

А ще запорукою веселої і доброї забави є щедрість господарів. Оплата музикантам залежить від того де і скільки днів вони грають. Але, за словами музикантів, справа тут навіть не кількості грошей, а в тому наскільки щиро і від душі їм платять. Бувало, приходять сільські маестро до багатих, але скупих господарів, а наче їм руки і язик спутало: не можуть ані грати, ані співати, а іноді якісь сирітці так грають, аж гори трясуться”. 

На весіллях мишинці намагаються вести себе ґречно: не пити (хіба що сто грам для гумору), не говорити нецензурних слів, не пліткувати. Зате з молодичками пожартувати музиканти завжди охочі. Бо ж недаремно кажуть, що всі музиканти на час весілля “нежонаті”. Проте, незважаючи на маленькі пустощі, мишинці кажуть, що дім, родина, діти - для них завжди залишається святим. 

Часто музиканти згадують знаного скрипаля Василя ГРИМАЛЮКА, відомого під прізвиськом Могур, який 1971 році він став лауреатом міжнародного музичного конгресу в Москві за виконання власної сюїти “Ранок на полонині”. Його музична капела брала участь у зйомках культового українського кіно “Тіні забутих предків”. Нині мишинці кажуть, що досі на Прикарпатті ще не народився такий майстер, який би грав краще за народного маестро. 

Тепер коли хтось скаже про музиканта, що він грає схоже на Могура. То це неабияка похвала, а разом з тим і пересторога, адже колись люди пошепки мовили, що вельми талановитим музикам допомагає “щезник” (нечистий). Проте це тільки горянські балачки, а може, образне розуміння щоденної важкої праці музиканта та містичної сили таланту, яку ніхто не може пояснити. Але, на щастя, родить бідна на врожаї, але щедра на таланти карпатська земля гуцульських ПАГАНІНІ. 

Талант і вміння передається із роду в рід. Колись вчили переважно хлопців. “Бо що то чілідина (жінка)? Хіба вона до такої справи?”, - жартують карпатські музиканти, які довго дідівських звичаїв не порушували. Тепер і прикарпатки добре грають та співають. Проте в троїстих музиках жінка й досі виняток. Аби грати, треба мати і силу, і терпіння, і часом ночами не спати, а такого - жінці зась! А кремезні легіні-музиканти своїх “чічок” шанують і воліють нехай вони радніше до легшої роботи беруться, а вони вже їм і заграють, і заспівають. Ну і, звісно, постараються, аби багато нових музикантів народилося. 

Грамота “вдатних до смичка і бубна” діток починається при першій магічній купелі. Коли вперше кладуть у ванночку немовля, і воно серед інших предметів за сопілку чи скрипковий смичок вхопиться, то вважається, що такому долею суджено людей звеселяти. Діти музикантів грають на дідівських інструментах. Кажуть, що вони зберігають енергетику, талант і вміння їхніх родичів. “Ось на цій сторічній скрипці грав ще мій прадід, - каже син Романа Василь. - І якщо її правильно зберігати: в темному і прохолодному місці, то вона ще й служитиме моїм онукам”. Ті, у кого в родині “маестро” не було” стараються скрипок чи цимбал не купувати, а замовляти у знаних майстрів, та ще й аби ті на долю і талант благословили. 

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал 

30.05.16
Гран-прі на районному пісенному конкурсі "Музика весни" виборов Олег Маротчак

Днями, відділ культури і мистецтв райдержадміністрації зібрав молодих  співаків  району для участі  у п’ятому ювілейному фестивалі-конкурсі української пісні "Музика  весни". Його урочисто відкрив начальник відділу культури  і мистецтв Василь Кімейчук, він розповів коротку історію фестивалю і побажав творчих успіхів  конкурсантам  і гарного, веселого свята для всіх присутніх. "Нехай ваші серця, б’ються в такт вашої пісні" - завершив свою промову Василь Кімейчук.
 
детальніше
30.05.16
Найщиріща концертна програма цієї весни!

Мама - це найсвятіше для кожної людини. Ми зобов'язані матері головним священним даром - життям. Мама завжди дає сили в нелегких життєвих випробуваннях і залишається уособленням милосердя, турботи і любові. Бути матір'ю - це велике щастя, але й величезна відповідальність. Саме мати допомагає своїй дитині знайти свій шлях у житті, розвиває у нього почуття обов'язку, працьовитість, любов до людей і до своєї країни.  Ні для кого не є секретом, що саме в травні в Україні святкують свято Дня матері.  
 
детальніше
26.05.16
ПОЛОНИНСЬКИЙ СИР ПО-ДОМАШНЬОМУ

Вам доводилось коли-небудь дегустувати справжні полонинські ласощі – бринзу, будз або вурду? Кому пощастило бодай раз скуштувати цей унікальний концентрат карпатського дару природи, ніколи не забуде ніжний присмак полонинських делікатесів приправлених запахом ватри, прянощами трав та смерекового лісу.

детальніше
26.05.16
Отакий Трафунок

Отакий Трафунок 

В Верховинскому районі тай в самому центрі
Єк наступит опивночі так єк усі мертві
Всий люд крутитси ни дома а пид магазином
Суда пєний уодно дийде ци бердом ци тином
Нічьник той магазин призвали тай так величали
Хто по пару грам там кушів то ни кімували
Годні там й задурно дати годні й видобрати
Годні ни дати біду бити годні й прописати
 

детальніше
25.05.16
Радіємо і дякуємо своєму Творцю за все.

За ініціативи Верховинської районної ради та райдержадміністрації в районі проведено перший фестиваль духовної пісні, участь в якому взяли дванадцять церковних колективів. Приємно відміти, що всі були одягнуті в національний одяг, гарно виступали, в залі панувала атмосфера духовності та гармонії. Такі заходи дозволяють проповідувати про духовні цінності, важливість перебування під впливом світлих сил і не важливо хто є перший, всі в залі збагатились присутністю Божої матері,Ангельського світу, святих, духовної сили, енергії і Господньої благодаті. 

детальніше
24.05.16
Тартак – Жити

Рівно через один календарний рік після презентації останнього кліпу «Тартака» на пісню «Я не один» (щоправда, у цей часовий проміжок були роботи у рамках проекту «Був`є»), Сашко Положинський і компанія підготували для своїх прихильників черговий офіційний ролик, знятий цього разу на заключний трек альбому «Ввічність» – пісню під назвою «Жити». Режисером та оператором сьогоднішньої прем’єри виступив відомий спеціаліст Володимир Шурубура.
 
детальніше
19.05.16
Гранатометник «Хакер»

«Із вірою в перемогу – ніякий ворог не страшний», – воїн АТО Василь КІТЛЯРУК
Знаю Василя КІТЛЯРУКА з часів навчання в Ільцівській школі. Хоча він молодший за мене, але на шкільних перервах часто разом з ним ганяв м’яча чи сидів за одним столиком у шкільній їдальні. Через кілька років могли бачитись на сільських дискотеках. 
Та доля вирішила познайомити нас дещо по-іншому пізніше, коли ми разом працювали у філії «Верховинський РЕМ» та виступали в одній команді КВК енергетиків «Гори по коліна».
 
детальніше
16.05.16
Джамала про депортацію: Краще б цього не було, і не було цієї пісні

Українська співачка Джамала під час прес-конференції як переможниці Євробачення-2016 розповіла про свої почуття та переживання.

Так, відповідаючи на запитання журналістів про те, що б вона сказала своїй прабабусі, якій було присвячено пісню "1944", Джамала заявила, що краще б не було цієї трагедії (депортації кримських татар – УП).
"Я б взагалі не хотіла, щоб це було, щоб цей жах з нею трапився. І щоб не було взагалі цієї пісні. Так було б краще", - сказала вона.

детальніше
16.05.16
ХТО ТАКІ ГУЦУЛИ?

Гуцули — етнографічна група українців, що живуть у Карпатах: Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області України (Верховинський, Яремчанський, південна частини Косівського й Надвірнянського р-нів Івано-Франківської обл., Путильський та південна частина Вижницького р-ну Чернівецької обл. й Рахівський р-н Закарпатьської обл.). Територія Гуцульщини в Україні – 6,5 тис. км². На півночі Румунії – Мармароські гуцули.
Попри всю свою вiдмiннiсть вiд решти українцiв, навiть своїх найближчих сусiдiв, гуцули стали оберегом усiєї нацiї. Образ карпатця символiзує Україну нарiвнi з образом козака з пiвденного степу. Рiзниця лише в тiм, що перший живе i дише на повнi груди, а iнший став надбанням iсторiї. Завдяки гуцульським мотивам маємо одну перемогу на європейському конкурсi пiснi й хочемо наступних. Усю Велику Україну (а саме так називають на Гуцульщинi решту держави) дедалi частiше репрезентує малесенький здиблений горами край. Чому? Хто вони? Навiщо вони нам, Українi, свiтовi?

детальніше
Обласні новини
13.10
Хай щастить

10.10
Всесвітній день психічного здоров'я

09.10
День Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова

вологість:

тиск:

вітер: