Люди твої - гордість, Верховино: гуцульська берегиня - Галина Кутащук з Криворівні
09-02-2016

Роботи Галини Кутащук 

 

Мисткиня Галина Кутащук народилася в мальовничому селі Криворівня Верховинського району на Івано-Франківщині. Закінчила філологічний факультет Прикарпатського інституту ім. В. Стефаника. 

   За покликанням – науковий співробітник Верховинського історико-краєзнавчого музею "Гуцульщина".

   За обдаруванням – майстер народної творчості з вишивки та бісероплетіння. 
Лауреат ХІХ Міжнародного гуцульського фестивалю в конкурсній номінації "Гуцульське декоративно-ужиткове та образотворче мистецтво" (художня вишивка, бісероплетіння та витинанки), м.Косів та ХХІ Міжнародного Гуцульського фестивалю у м.Путила. Дипломант ІІ Всеукраїнської виставки "Бісер : Вчора. Сьогодні. Завтра". м.Київ. 

   Галино Дмитрівно, чи не від діда-прадіда успадкували Ви творчі здібності

   Моя родина по татовій лінії походить від відомого в селі народного різьб'яра, майстра з плоської різьби, художника, фотографа, музиканта, народного цілителя, освітянина, оповідача Василя Якіб'юка (по сільському – Ивандюка) до якого з 1906 по 1914 р.р. любив приїжджати Іван Якович Франко. 

   Чарівний світ вишивки й бісероплетіння мені ще змалку відкрила мама Василина, а їй це ремесло передала моя бабуся Марія. Тож за творче обдарування завдячую своєму родовому корінню.

   Нещодавно в Музеї Івана Франка відбулася ваша з мамою Василиною виставка вишитих бісером ікон "Боже, нам єдність подай". Розкажіть, як вам вдалося створити таку красу...

   Це перша наша з мамою виставка ікон. Ідея вишивати ікони виникла в нас ще з минулого року, коли почали бити студентів на Майдані. Вишивали напівхрестиком, нанизуючи кожну бісеринку на голку, по намальованому і розграфленому зразку ікони. Особливість роботи в тому, що лице ікони залишається не вишитим.

   У Вашому доробку багато прикрас із бісеру. Це невід’ємний атрибут гуцульського одягу. З яких часів? 

   Бісероплетіння на Гуцульщині датується ХVІІ ст. Потім призабулося, а на початку ХІХ-го відновилося знову. Найбільш поширені прикраси – силянка і ґердан. Силянка (силєнка – гуц.) від слова силити (силєти – гуц.), нанизувати – своєю формою нагадує пектораль і буває різних розмірів і кольорів. Скажімо, на Бойківщині її називають криза. Вона значно ширша, прикриває не лише шию жінки, а й плечі.

   Ґердани бувають чоловічі й жіночі, тчуться на спеціальному станку. Техніка – ткання. 
Вишивання бісером з’явилося недавно. Для нашого Верховинського району воно не характерне. А от у Косівському є село Соколівка, там вишивають бісером сорочки, кожухи.

   Орнаменти самі придумуєте?

   В основному беру з вишиванок. От, скажімо, людина замовляє ґердан "Калину". Тоді я шукаю орнамент калини і з різних варіантів поєдную. А от форми ґерданів і силянок – це вже моя фантазія.

   Чи мали Ви персональні виставки в інших містах, чи брали участь у конкурсах, фестивалях? 

   Так. Була виставка в Києві. На ній я представляла свої автентичні роботи, характерні лише для Гуцульщини і сучасні ґердани та силянки. Брала участь в українських і міжнародних гуцульських фестивалях. Маю чимало відзнак і нагород.

   У 2011 році в нашому селі відбувався конкурс ім. Параски Плитки-Горицвіт в таких номінаціях – поезія, малюнок, фотографія й витинанка. Я вибрала останнє й отримала Диплом лауреата І літературно-мистецького конкурсу ім. Параски Плитки – Горицвіт "Нема то краще, як село наше" від Криворівнянського оргкомітету.

   Ваш витинанкарський доробок...

   Поки-що невеликий. Трохи більше п’ятдесяти витинанок і аплікацій. Але це не основне моє захоплення.

   Як уживаються Ваша наукова робота в музеї "Гуцульщина" і захоплення бісероплетінням, вишивкою, витинанкарством? 

   Принаймні, одне іншому не заважає. Бо дуже люблю і музейну справу, і своє рукоділля. 

   Ви за фахом філолог, а віддали перевагу музеєзнавству...

   Цікавилася ним ще зі шкільних років. Приходила до музею Івана Франка (хата мого прапрадіда Ивандюка). Любила слухати цікаві розповіді вже покійного старшого наукового співробітника Миколи Івановича Дзурака про Івана Франка, Василя Якіб'юка, творчу еліту, яка бувала в моєму рідному селі Криворівні, та розповіді про життя і побут своїх краян.

   Філологічний факультет обрала тому, що не було музеєзнавчого. Тож коли отримала ступінь бакалавра, одразу пішла працювати в Історико-краєзнавчий музей "Гуцульщина". Мене найбільше цікавить етнографія, одяг, жіночі прикраси і все, що стосується Гуцульщини.

   Минулого року музей відзначив своє десятиліття. Які експонати вже є? Що у перспективі? 

   Нині діють шість залів на першому поверсі: два експозиційні й чотири виставкові. В експозиційних представлені основні тематичні розділи: краєзнавчий, історичний, природничий, матеріальна та духовна культура, населення, діаспора, гуцульська господарка, народні промисли та ремесла, наука, мистецтво, етнографія Гуцульщини.
Інші чотири зали – виставкові. В них щомісяця відбуваються виставки народних майстрів з Верховини, Верховинського району та інших куточків Гуцульщини. Це роботи з дерева, глини, кераміки, різноманітні прикраси, фотографії, вишивка, в’язання. Раз на квартал робимо персональні виставки художників Миколи та Людмили Рибенчук, Миколи Семеняка, Богдана Бринського, Михайла Юсип’юка, Любомира Худяка, Петра Грицюка та ін.

   Другий поверх займають художня і вечірня школи, які найближчим часом мають звільнити приміщення. Тож чекаємо розширення музею, бо є ще чимало не розкладених експонатів.

   Віднедавна в одному із залів відкрилася виставка «Єдина Україна» на честь героїв Небесної сотні й АТО. Чому саме у Верховинському музеї "Гуцульщина", чия це ініціатива?

   Ініціатива належить Катерині Валевській з Київщини, волонтерки й організатора акції "Велика українська хода". Протягом кількох місяців пані Катерина їздила по багатьох містах і селах України й проводила патріотичні заходи. Місцеві мешканці дарували їй українські прапори зі своїми побажаннями, ікони, сувеніри, рушники. 

   Райцентр Верховина пані Катерина відвідала на Свят-вечір і була вражена рівнем збереженням українських традицій на Гуцульщині. Знаковим було й те, що 90-й прапор їй подарували саме тут. Тоді й вирішила: до моменту створення нового Музею історії України (чи Майдану) передати зібрані експонати в історико-краєзнавчий музей "Гуцульщина". Якщо Ви зауважили, в залі всі сто прапорів зв’язані між собою – з Києва, Львова, Херсону, Криму, Донбасу... Таким чином, пані Катерина з’єднала всю Україну. Є обвітрені, обпалені, декого з тих людей, які ставили свої автографи, вже нема серед живих... Цю експозицію також доповнюють і наші місцеві жителі, волонтери, які були на Майдані й брали участь в АТО. Звідти привезені шини, біти, каски, речі наших бійців. Є й поезія з Майдану. 

 

Зараз Катерина Валевська займається волонтерською діяльністю на Сході.

   Галино Дмитрівно, а ще Ви ведете рубрику "Знай наших" на сайті verchovyna.at.ua. Її мета?

   За пропозицією адміністрації сайту "Верховнина-місто" я погодилася проводити бесіди з творчими людьми рідного краю. Основна мета – висвітлювати через інтернет-портал якомога більше самобутніх талантів Гуцульщини в різних галузях української культури.

   Вашими гостями були...

   На жаль, уже покійний Роман Кумлик – неперевершений музикант-віртуоз, відомий не лише в Україні, а й за кордоном. Народився він у селі Верхній Ясенів Верховинського району. За своє життя зібрав велику колекцію музичних інструментів Гуцульщини і вмів грати на кожному з них. Є в колекції пана Романа предмети побуту, давній гуцульський одяг, знаряддя праці, грошові знаки різних часів та багато цікавого про життя гуцулів. У 2000-му році на другому поверсі свого родинного будинку, що у Верховині, Роман Кумлик відкрив приватний Музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів. Пам’ятаю, коли я запитала: "Чому не передаєте свою справу дочці Наталі?" Він відповів: "Їй не до того..."

   Наталя відвідувала музичну школу, але … здобула медичну освіту і стала дитячим педіатром. Та, якось, після смерті батька я розповіла їй, як тато бідкався, що нікому не передав свого ремесла. Наталю це дуже вразило і вона взяла до рук скрипку (пригодилися знання з музичної школи!), сопілку, дримбу інші музичні інструменти. Згодом освоїла гру на п’ятнадцяти музичних інструментах і очолила Батьківський Музей.

   Гостями рубрики "Знай наших" також були Василина Янушевська (заслужена майстриня народної творчості України з вишивання, поетеса з с. Зелене), Орест Князький (поет, лауреат літературних премій ім. М. Підгірянки, В. Сосюри, Д. Загула, С. Воробкевича, та Міжнародної ім. братів Лепких), Микола Ілюк (музикант, керівник музичної капели "Гуцули", власник музею "У трембітаря" у Верховині).

   Чи маєте якісь творчі задуми, мрії?

   Задумів багато, але... не все від мене залежить. Для Музею “Гуцульщина” хотілося б, щоб якнайшвидше облаштували другий поверх, щоб все розкласти по відділах – історія, етнографія, природа. Тоді кожен фахівець відповідав би за свій відділ.

   Для себе маю ідею видати хоч невеличкий альбом власних робіт. Може спільно з мамою. Акцент – на гуцульські силянки. Маю їх, різних, уже понад сто. Але зараз втілити цю ідею в життя не маю можливості... Розмову вела: Тетяна Лемешко

Джерело: http://verchovyna.at.ua/

 

08.02.16
В райдержадміністрації засідала комісія з питань захисту прав дитини

Під керівництвом голови районної державної адміністрації Олега Лютого відбулось чергове засідання комісії з питань захисту прав дитини при Верховинській райдержадміністрації.

На порядок денний засідання були винесені питання:

1. Про припинення повноважень піклувальника та призначення піклувальником над неповнолітньою дитиною, позбавленою батьківського піклування.

2. Про призначення днів побачень батька з малолітньою дитиною.

детальніше
08.02.16
Вірші нашої Любові!

  Шановні читачі пропонуємо Вашій увазі вірші нашої надзвичайно талановитої  поєтеси   з  с. Перехресне Любові Шикман! Чекайте на інтервю  на хвилях нашого радіо, уже в      лютому цього року! 

 Любов Шикман:"Любі друзі! У ці лютневі дні, наближається одне з найкращих  свят,"День Святого  Валентина".Ось і в цей час вийшла ще одна книжка, до дня  всіх Закоханих, "Магія кохання",у якій були     надруковані,  одні з моїх віршів.

 Кохання- знайоме , нам усім, почуття, і кожен з вас знаходить себе у моїх        віршах.Мені дуже приємно ,  що ви  читаєте, ставите лайки, біля моїх творів, що підтримуєте мене.За що вам дуже  вдячна! 
  Також дякую , видавництву книг"Лілія" і вже моїй подрузі Лілії Стасюк!
  У ці святкові дні, дозвольте привітати вас, із Днем Святого Валентина, побажати:   щасття, здоров'я і    взаємного  кохання!"

детальніше
06.02.16
Запрошуємо у Верховину на презентацію книги «Гуцульські співанки» Романа Кумлика

Запрошуємо у Верховину на презентацію книги

 «Гуцульські співанки» Романа Кумлика, яка відбудеться

15 лютого в актовій залі Верховинської ЗОШ І-ІІІ ст. о 14.00 год.

детальніше
06.02.16
Учасниця №1 Конкурс Розпочато!!!

Kонкурс фотосвітлин 
«Героями» фото мають бути дівчата віком від 15 до 25 років. До участі у конкурсі запрошуються мешканки Верховинщини. Від однієї учасниці приймаються не більше 3-х фото.
Вимоги до фото:
•  обов’язково наявність у кадрі однієї особи (дівчина) без ознак еротичного характеру;
•  усміхнена і колоритна зовнішність;
•  короткий підпис до фото: ім’я, вік, місце проживання, заняття, хобі тощо (3-4 речення);
•  технічні вимоги: цифровий формат (JPEG, TIFF), максимально висока роздільна здатність (мінімум – 300 dpi);
детальніше
06.02.16
Сноубординг – хобі, задоволення і робота

 У справжнього спортсмена повинна бути мета у житті, до якої він буде йти, незважаючи на перепони, адже спортсменами не народжуються – ними стають.

До цієї когорти сміливо можна віднести нашого земляка Михайла Харука. Це звичайний 16-річний хлопець із села Ільці, котрий день у день тренується у «Буковелі» і мріє про участь у зимовій Олімпіаді. Для себе він обрав один із зимових видів спорту – сноубординг.
 
детальніше
05.02.16
Зустріч місії ОБСЄ з керівництвом Верховинської районної ради

Вчора, 4 лютого, у кабінеті голови Верховинської районної ради відбулася зустріч голови районної ради Івана Шкіндюка зі  спостерігачами ОБСЄ п. Мірославом Демко зі Словакії та п. Андреасом Сампсоном з Данії. У зустрічі також взяли участь заступник голови районної ради Іван Маківничук, керуючий справами виконавчого апарату районної ради Василь Нагірняк, начальник фінансового управління районної державної адміністрації Всеволод Ватаманюк та сільський голова с. Красноїлля Михайло Дзюбак. Основна тема зустрічі – децентралізація влади.

детальніше
02.02.16
2-го лютого не стало лідера гурту "Скрябін" Андрія Кузьменка. До вашої уваги — найяскравіші цитати відомого українського музиканта.

Пам’яті Кузьми: 25 найкращих цитат музиканта 

2-го лютого не стало лідера гурту "Скрябін" Андрія Кузьменка. До вашої уваги — найяскравіші цитати відомого українського музиканта.

1. Чим більше хочеш взяти від життя — тим менше воно хоче тобі дати.

2. Люди! Гарного вам дня, хоча я навіть не знаю, що сьогодні — вівторок чи субота і пофіг, вбивайте хамство посмішкою.

3. Кабачкова ікра в армії — майже те ж, що на волі — ікра червона.

4. Хамство — це кал, який виходить через рот!

5. Колись Чехов сказав дуже життєву річ: кожна дія, яку ми робимо зараз, вже в цей момент впливає на наше майбутнє. Можна опустити руки, сказати: немає грошей, немає бажання... А можна засукати рукави і вже зараз починати плекати своє майбутнє! 

Джерело:Так люблю той Львів, що бракує ми слів ;)

детальніше
02.02.16
Від першого класу – до діамантового весілля

У січні минуло 60 літ, як Марія Іванівна та Дмитро Васильович ЗУЗЯКИ з Красника 
живуть у парі
Не думали, що стануть парою
айшовши у перший клас Ільцівської школи, вони не думали, що стануть парою на все своє життя. Марічка Тимофійчук – чорноока, кучерява, кругленька дівчинка – сіла за першу парту і відразу сподобалася спокійному, білявому хлопчику, який сів позаду – Дмитрикові Зузяку. Так вони провчилися разом чотири роки, які їм запам’яталися тим, що змінювались панівні країни. Марія Іванівна розповідає: «Прийшла Польща – вчились по-польськи, прийшла Німеччина – вчились по-німецьки, прийшла потім Росія – вчились по-москальськи. Але Україна завжди була рідна, одна. Змінювались влади, але Господня влада вічна». 
 
детальніше
02.02.16
Kонкурс фотосвітлин

Дівчина красна,як сонечко ясна! 

Під такою назвою редакція «ВВ» розпочинає 
Kонкурс фотосвітлин 
«Героями» фото мають бути дівчата віком від 15 до 25 років. До участі у конкурсі запрошуються мешканки Верховинщини. Від однієї учасниці приймаються не більше 3-х фото.
Вимоги до фото:
•  обов’язково наявність у кадрі однієї особи (дівчина) без ознак еротичного характеру;
•  усміхнена і колоритна зовнішність;
•  короткий підпис до фото: ім’я, вік, місце проживання, заняття, хобі тощо (3-4 речення);
 
детальніше
Обласні новини
17.08
Другий Спас - Яблучний

 19 серпня Преображення Господнє 

15.08
День археолога

14.08
Перший Спас — Маковея

вологість:

тиск:

вітер: