І один у полі воїн
05-01-2016

 

Учителі фізичного виховання формують зовнішню красу. Від майстерності вчителя залежить, наскільки чіткі і правильні будуть зовнішні грані і наскільки будуть міцними наші діаманти- учні до пошкоджень зовнішнього середовища в майбутньому. Але….. чи можлива якісна обробка дорогого матеріалу без належного приладдя для роботи? Звичайно, ні. Неможливо досягнути результату в роботі, маючи тільки ентузіазм та свого роду фанатизм учителя. Як розкрити потенціал учня? Як надати йому необхідні уміння і навички для повсякденного життя в майбутньому? Як сформувати гідного громадянина? Ці питання, напевне всі педагоги, зокрема, в сільській місцевості, задавали собі не один раз. 
Роман Квіцев працює вчителем фізичного виховання у Верховинської ЗОШ І-ІІІ ст. всього 5 років, та цього вистачило, щоб побачити зубожілий стан наших шкіл, а особливого того, що стосується спортивного інвентарю. Коли Роман прийшов на роботу, інвентар не те  що був в поганому стані -його зовсім не було. 
Не було навіть елементарного, м’ячів та скакалок. Куди тільки не звертався вчитель: і до місцевих чиновників, і у відділ освіти всюди чув одну відповідь:" Чекайте, гроші обов’язково знайдемо у наступному році". І так, поки цих років не назбиралося на перший ювілей. А в області зовсім вийшла маразматично-анекдотична ситуація. Там учителю заявили, що кардинальні зміни у спортивному вихованні молоді прийдуть десь, приблизно, близько 2060 року .
Таке ставлення не те що обурило нашого вчителя- він був просто шокований і це змусило його на дві доби забути про сон. Увесь цей час Роман відсилав, куди тільки міг  листа, сповненого відчаю, болю і нестримного бажання довести насамперед, собі, що ще хоч щось можна змінити у рідній школі поки ще не пізно
Відправив він свого листа і Президенту,  і Премєру, на сайт Верховної Ради, народним обранцям від області,а ще в кожне європейське посольство в Україні,включаючи навіть такі країни-карлики, як Мальта і Люксембург.
 
 
 
Так, сподіваючись на чудо, на вищі сили і маючи велику надію Роман, вирішив спробувати залучити у школу, кошти інвесторів. Надія, як кажуть, помирає останньою, і  ії Роман майже втратив, бо довгий час жодної відповіді не було. 
 І ось через нецілих два місяці на електрону пошту вчителя надійшов лист із посольства Федеративної Республіки Німеччини. Керівник відділу культури  у Києві, пан Дірк Лехельт, розглянув його прохання. В Берліні вирішили надати гранд у сумі 3000 Євро на придбання спортивного інвентарю для Верховинської ЗОШ І-ІІІ ст. Як каже Роман: "Основним рушієм мого звернення і пошуком інвестора стали мої вихованці, моя гордість. Вогонь в їх очах, а також непереборне бажання вчитись, ставати кращими.... Ось стимул, ось заради кого все! Як каже педагог з 43- річнем стажем, на якого завжди рівнятимусь, моя мама Любов Леонідівна: "Візьми своє серце, запали його сміло, віддай його дітям, щоб вічно горіло", це наше педагогічне кредо".
Наданий спортивний інвентар,  дуже необхідний для роботи в школі, в галузі фізичного виховання. Проведення уроків на високому педагогічному рівні, враховуючи всі методи і засоби навчання, опираючись на нові концепції освітніх вимог, без допомоги представників посольства все це було б неможливо здійснити. Коли надійшла перша партія спортивного інвентаря,  Роман не вірив своїм очам. У документах зазначалося що оплатити він має тільки послуги «Нової Пошти», тобто сплатити за доставку. Ну, а діти- що там говорити: були на сьомому небі від щастя.
На кошти від отриманого Гранту  придбано якісний, сучасний інвентар, який відповідає всім вимогам техніки безпеки і сучасним вимогам до проведення уроків фізичної культури. Посольство Федеративної Республіки Німеччини придбало для школи 20 баскетбольних , 20 волейбольних , 20 футбольних м’ячів, сітку волейбольну, кільця гімнастичні, канат, кінь гімнастичний, стартові колодки, диски для метання, мати гімнастичні, лавочки для спортивного залу. Уже наступного дня щасливий учитель, ще в ейфорійному стані, тепер уже за свої кошти  для своєї шкільної баскетбольної команди «Карпатські Вовки» придбав комплект спортивної форми, бо ж не годиться грати в баскетбол м’ячами, якими грають професійні команди Європи під егідою FIBA ,і без форми.
А  ось уроки, з часу отримання інвентарю, значно піднялись у якості їх проведення. Залучення всіх учнів до процесу навчання, можливість здійснювати груповий та індивідуальний підхід, якість надання знань, поліпшення рухових умінь і навичок учнів, значно покращились. Кожен учень має інвентар на уроці і максимально продуктивно задіяний у навчально  виховному процесі. Це сприяє в свою чергу більш якісному фізичному розвитку дитини, вихованню майбутнього, справжніх захисників Батьківщини, патріотів рідної землі.
Учні школи беруть активну участь у спортивних змаганнях району, займають призові місця. Отримавши такий необхідний інвентар, з новою силою почали функціонувати в школі гуртки баскетболу, волейболу і футболу.  
Ще й досі Роман не вірить, що йому вдалося виграти такий транш,але коли бачить задоволених дітлахів і іхню жагу до перемоги,розуміє, що зробив правильно. Звичайно, офіційно документи на отримання інвентарю мала підписати керівна особа, та директор школи Любов Некифоряк до останнього моменту не знала про успіх учителя і це логічно . Але коли дізналась, сама була ошелешена і приємно здивована, та виграш траншу-це був  факт, і цілком реальний документ ,просто треба було підписати, що директор школи і зробила. 
 Те, що робить пан Роман – заслуговує на величезну повагу. Поспілкувавшись із цією людиною, стає зрозуміло, що і один у полі воїн. Він довго стукав у різні двері ,заглядав до багатьох вікон- і ось, нарешті, таки зайшов в середину. Та виграш траншу приніс Роману не тільки повагу земляків, і ще більший авторитет у дітей і колег ,а й нові знайомства. Учитель уже веде переговори з одним відомим чемпіоном з мікс – файту про закупівлю для школи боксерського інвентарю, а це й еластичні спортивні бинти, рукавички та різні модифікації боксерських груш .
Приклад Романа Квіцева надихає і одночасно змушує задуматись.Як же так, чому нам допомагають зовсім чужі люди,якщо в нашій країні щомісяця більшає людей у яких статки сягають не одого десятка мільйонів. 
Чому зараз легше домовитись з європейцями, ніж із братами по крові, і скільки ще ми повинні просити мало не на колінах,і найголовніше що не для себе, а для дітей, для українських дітей –як у випадку пана Романа. 
Честь і хвала таким педагогам, і великих спортивних звершень його підопічним. 
Дуже б хотілось, щоб в цьому Новому Році наш край, тішили тільки такі новини,овіяні турботою та самопожертвою , відчуттям гордості за тих,і з ким час від часу зустрічаєся на вуличках Верховини
«Неможливо описати словами вдячність посольству Федеративної Республіки Німеччини. Пану Дірку Лехельту, Іллі Галці за надану допомогу в придбанні інвентарю, за наданий Гранд нашій школі. Вдячність учнів, вчителів фізичного виховання, моя особисто не має меж. ,  Від щирого серця Щира ДЯКА ВАМ за розуміння і підтримку освіти в сільській місцевості.» -емоційно констатував Роман Квіцев.
 
Олег Гапчук
 
 
 

 

04.01.16
НАШІ ГОСТІ.

5 січня в студію районого радіомовлення "Гуцульська Столиця 107.4 FM",завітає

Мико́ла Леоні́дович Княжи́цький - український журналіст ,власник телеканалу "Еспресо TV", 

Народний депутат України,голова Комітету з питань культури і духовності.  

З Мико́лою Леоні́довичем,поговоримо про політику,журналістику,українське кіно,відпочинок в Карпатах, та ще про багато чого цікавого... 

детальніше
04.01.16
НАШІ ГОСТІ.

5 січня в студію районого радіомовлення "Гуцульська Столиця 107.4 FM",завітає

Мико́ла Леоні́дович Княжи́цький - український журналіст ,власник телеканалу "Еспресо TV", 

Народний депутат України,голова Комітету з питань культури і духовності.  

З Мико́лою Леоні́довичем,поговоримо про політику,журналістику,українське кіно,відпочинок в Карпатах, та ще про багато чого цікавого... 

детальніше
04.01.16
НАШІ ГОСТІ.

5 січня в студію районого радіомовлення "Гуцульська Столиця 107.4 FM",завітає

Мико́ла Леоні́дович Княжи́цький - український журналіст ,власник телеканалу "Еспресо TV", 

Народний депутат України,голова Комітету з питань культури і духовності.  

З Мико́лою Леоні́довичем,поговоримо про політику,журналістику,українське кіно,відпочинок в Карпатах, та ще про багато чого цікавого... 

детальніше
16.12.15
24 грудня відбудеться сесія Верховинської районної ради

Голова районної ради, Іван Юрійович Шкіндюк, підписав розпорядження про проведення другого пленарного засідання першої сесії районної ради VII демократичного скликання.  Засідання відбудеться 24 грудня 2015 року об 11 годині в залі засідань районної ради.

детальніше
16.12.15
«Кава для Патріарха»
У Криворівні, у Музеї Михайла Грушевського, відзначили 90-річчя з дня народження Патріарха Володимира (Романюка).
Парох села Криворівня Іван Рибарук, парох села Ільці, верховинський декан УПЦ КП Дмитро Михавків та парох Бережниці Ігор Рибенчук відслужили поминальну панахиду біля виставки книг та фотокартин, яку підготувала науковий працівник музею Оксана Рибарук.
детальніше
14.12.15
«Письменницька ватра над Черемошем»
Михайло Сидоржевський:
 
«Мусимо дбати не про владу, а про Україну»
 
Літературний процес в Україні вписує нові яскраві сторінки в нашій історії. Здавалось би, як далеко той літературний Київ від карпатських верховин, від бистроплинного Черемоша та столиці Гуцульщини – Верховини. Але ж – зовсім ні: українське слово об’єднує і Київ, і Донбас, і Чорне море та легендарний край Карпатський.
Яскраве підтвердження тому – ІІІ районний літературний фестиваль «Письменницька ватра над Черемошем», який проходив 11-12 грудня у Верховині. Проведено його в рамках Програми розвитку культури району з метою пропагування літературної творчості письменників України, Прикарпаття та Гуцульщини, розвитку української мови, гуцульської говірки, духовності. Ношу організаторів фестивалю взяли на себе районна рада, відділ культури і мистецтв РДА, районне товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка спільно з Національною Спілкою письменників України та їх обласною організацією.
детальніше
14.12.15
«Граблі» монументалізму, або Що символізуватимуть у Верховині гуцули-аноніми?
 
Звісно, питання спорудження пам’ятника у Верховині, який символізуватиме Гуцульщину, як найпишнішу чічку в букеті України, назріло вже давно, років, мабуть, зо 20 тому. Але ніхто достеменно й дотепер не знає, як він має виглядати. Потуги попередніх влад, так виглядає, виявились заслабкими, іншими словами: «верхи» не хотіли, а «низи» не прагнули. Правда, у 2012 році, перед ювілейним ХХ Міжнародним гуцульським фестивалем районна влада таки спромоглася «воздвигнути» щось на подобу монументу, який мав би ототожнювати Верховину зі столицею Гуцульщини. Якщо з місцем під пам’ятник ніби вгадали, то із його тематичним наповненням... Саме наповненням, бо у так званий периметр монументу банально навезли кам’яні брили, які, за задумом творців монументу, мали символізувати Говерлу, Піп Іван... Три трембіти «дули» через раз урізнобіч, каміння із пам’ятнику інколи виступало попереджувальним знаком перед аварійним каналізаційним колодязем на вулиці Незалежності. Крім того, межи каміння люди викидали сміття. Монумент не витримував нищівної критики.
детальніше
04.12.15
Заграй, скрипалю, ще хоч раз…

На гори опускається ніч, пеленаючи їхні випуклі боки сизими туманами. Карпати тримають у собі на надійному замку велику таємницю людських судьб. Ці гори народили і вивели у світ багато яскравих талантів. На межі ХХ і ХХІ століть заграла над ними скрипка – та на всі голоси, та на всі мелодії гуцульського етносу.

детальніше
30.09.15
Відданий Захисник рідної землі

Шановні читачі! Це інтерв’ю мало бути надруковане саме в цьому номері газети, та ось така іронія долі, що це інтерв’ю стало останнім в житті його головного героя. Так, саме героя, справжнього патріота, справжнього чоловіка та друга Миколи Ткачука з Ільців. В пам'ять про Миколу друкуємо інтерв’ю мовою оригіналу. 
 
детальніше
Обласні новини

вологість:

тиск:

вітер: