На сповідь до Тараса з героями Небесної Сотні
23-03-2015

 

На сповідь до Тараса з героями Небесної Сотні
Благословенну Господом священну канівську землю, яка прийняла у своє лоно на вічний спочинок Кобзаря, відвідало просвітянське Товариство зі столиці Гуцульщини – Верховини. Саме цієї весняної пори, 9 березня 1814 року, в селі Моринці на Черкащині, народився пророк української нації Тарас Шевченко, який переміг царат російського самодержавства і наблизив українцям омріяний у страшній неволі новий світ, де «буде син і буде мати, і будуть люди на землі». 

 

На сповідь до Тараса верховинські просвітяни з числа працівників освіти, культури, органів місцевого самоврядування вирішили обрати шлях, освячений Майданом здвигу повсталого українства, революцією нескорених українських Героїв, які у пекельному огні з диктаторським режимом нелюда-Януковича виборювали Новий день над Україною.
Національно-патріотична, культурно-просвітницька акція гуцулів розпочалася на столичному Майдані Незалежності вдосвіта 8 березня на місці загину безстрашних Героїв Небесної Сотні. На пагорбі на вулиці Інститутській заклякли стрілки квіткового годинника – механізм зупинився, мабуть, саме тих буремних днів і ночей 18-20 лютого 2014 року...
Тепер тут височіє жалобний хрест людської пам’яті, а гранітні плити скорботи і невимовного болю за полеглими вбирають людські сльози мільйонів людей, які приходять сюди і денно, і нощно – й устелили це святе місце вічної пам’яті живими квітами, морем живих квітів уздовж усієї Інститутської. А з викладених із кривавої бруківки символічних надгробків вітаються з нами, живими, зі світлин вічно живі Герої Небесної Сотні.
Запалені лампадки кладемо до підніжжя хреста та монументальних стел. Ми низько схиляємо голови перед пам’яттю прикарпатців: Романа Гурика, Сергій Дідича, Ігоря Дмитріва, Богдана Калиняка й інших земляків, перед пам’яттю білоруса, вірменина, грузина, усіх Героїв Небесної Сотні.
– Пом’янімо наших безстрашних лицарів, які віддали найдорожче для кожного землянина – життя за свободу, незалежність, за щасливе завтра Соборної України, за європейський вектор життя рідного народу, – розпочинає Божественну Літургію перед пам’ятним хрестом за невинно убієнними священик Юрій Стефлюк, настоятель верховинської Церкви Успіння Пресвятої Богородиці УПЦ КП.
Чи могла передбачити Самостійна Україна, що на двадцять третьому році Незалежності вона знову насипатиме могили над своїми полеглими синами, вкриватиме їх державними прапорами, а під українським небом тужно сурмитиме Реквієм?
Тут, на Майдані, в обрамленні квітів і вінків, – світлини усіх Героїв. Ви прислухайтеся до їхнього голосу – адже кожен із них із вами розмовляє: про огонь Революції, про перемогу над тиранами, про Вільну Україну, про сім’ю, родину, про дружину, діток маленьких-сиротинок...

Мамо, не плач.
Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Мамочко, вибач, за чорну хустину.
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. І люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна

Обабіч дороги, навпроти Монументу Незалежності на Майдані, – фотографії ще десяти полеглих. Ось тут, напевно, їх дістали спецназівські кулі й навіки зупинилися українські серця. Квіти, лампадки – і державний синьо-жовтий прапор бережуть пам’ять про Героїв.
Неподалік ще один хрест, перев’язаний дівочою хустиною та золотим пшеничний колоссям, оповитий вінками – і глибоким сумом та жалем за найдорожчими людьми.
Тут, на вулиці Інститутській, на Майдані – цілий меморіал пам’яті, слави, української твердині та віри у перемогу добра над злом – священної віри у Матір-Україну, в добротний Український Дім, який ми зводимо власними руками, жертовністю Героїв Небесної Сотні та оборонців Соборності України на Донбасі.
Біля кожного пам’ятного місця на Майдані я зупинявся і намагався перенести до свого журналістського записника максимум інформації. Ті болі, народні думи та крик душі українського народу, зафіксовані на гранітних стелах, портретних фотографіях та просто заламінованих і вкладених у файли аркушах паперу треба буде ще і ще раз глибоко осмислити і залишити історії для нащадків. Бо то Азбука нашого життя і боротьби на зламі старого світу і ренесансу Соборної Української держави на 23-му році її ще такої хиткої, та все ж таки Незалежності.
До мене несподівано підійшла поважного віку киянка і спитала:
– Що ви думаєте: чому зрубали усі дерева на Інститутській, на місці кривавого розстрілу протестувальників?
Я розгублено відповів:
– Не знаю, хоча, правду кажучи, помітив, що уздовж вулиці, де горіла земля і гинули люди, стало якось незвично, пустельно, бідно.
– Дерева вирубали з тієї причини, щоб приховати від слідства місце злочину бандитської влади Януковича. На відео зафіксовано криваві вбивства протестувальників, вулицю Інститутську, обабіч якої росли дерева. А немає дерев – то й місце розстрілу наших хлопців кануло в небуття. Тепер доведи в суді, що ті страшні події відбувалися саме тут, і чи взагалі вони відбувалися. – Ось таку версію тлумачила мені жінка-журналіст одного зі столичних мас-медіа і продовжувала випитувати:
– Як гадаєте: хто дав команду спиляти ці дерева?
– Гадаю, що саме ті або їм подібні чиновники, які добре знають, хто давав команду вбивати наших хлопців. Скільки ж їх, завуальованих во лжу, не стерилізованих від корупції, брехні і нахабства залишилося працювати дотепер у високих владних кабінетах білих будинків!
– Чи знайдуть справжніх убивць? Чи ця нова влада скаже народові України голу правду? Чи будуть покарані убивці?
– Хочеться вірити новопризначеному Генеральному прокуророві Віктору Шокіну, – відповів з надією та одвічною вірою у справедливість, хоча сам її шукаю дотепер. – Він пообіцяв народним депутатам завершити, нарешті, резонансні розслідування й передати до суду гучні справи щодо вчинених злочинів проти людяності.
– Ви, бачу, – оптиміст. А я дивлюся на речі реально і критично. Немає ще в нашій Українській державі української влади. Тому й віри немає можновладцям. Столиця України сьогодні, після переможної Революції Гідності, далі говорить і мислить російською. Верховна Рада, Кабінет Міністрів, вийшовши за поріг державних будівель, солодко смакує язик московського окупанта.
Якби ви вчились так, як треба,
Той мудрість би була своя..., –
на ходу вирвалися з моєї голови віщі Шевченкові рядки з поеми-послання «І мертвим, і живим...», які я процитував на завершення нашої розмови знайомій незнайомій киянці. І глибоко зітхнув...
А ще сказав, що зараз же прямуємо з української столиці до української національної святині – міста Канева на Чернечу гору. На сповідь до Тараса, де візьмемо участь у святкових урочистостях з нагоди 201-ої річниці Кобзаря і говоритимемо з нашим духовним Батьком про українську Україну.
* * *
Висловлюємо щиру подяку головам райкомів профспілки працівників освіти та працівників державних установ Івану Капелюху і Парасці Рашковській за надану фінансову підтримку в організації поїздки.

_
Василь Нагірняк
голова районного товариства
«Просвіта» ім. Т. Шевченка,
заслужений журналіст України 

 

23.03.15
Шкатулка Божої опори

Надцікавим експонатом поповнилася родинна хата-музей Василя і Ольги Тупилюків, що у Краснику.

Господар  оселі пан Василь – прихильник свого, рідного, гуцульського. Кілька років тому він спорудив старовіцьку хату за макетом їхнього родинного гнізда під Кринтою на власному обійсті, одночасно створивши неперевершений музей. Деякі експонати були, деякі Василь Іванович виготовив власноруч: ліжко, скриню, крісла, полонинську берфелу...

детальніше
21.03.15
На Верховинщині щотижня вшановують героїв

 Виховний захід "Будьмо гідними називати себе українцями!" пройшов у 6-А класі Верховинської ЗОШ-інтернат, який підготувала вихователь Уляна Юрук. Діти щиро розповідали вірші, присвячені Героям АТО та Небесної Сотні, співали пісні. Вихователька розповіла про героїчні вчинки новітніх патріотів України, а це як і воїнів, волонтерів, так і простих людей; провела паралелі теперішніх часів з історичними подіями минулих століть, які відбувалися у нашій країні. Згадала пророчі слова невмирущого Кобзаря Т.Г.Шевченка 

детальніше
19.03.15
Голодних росіян у Ставрополі на фестивалі "Російська гідність" годували просто з лопат

 Голодних росіян у Ставрополі на фестивалі "Російська гідність" годували просто з лопат
У російському місті Ставрополь пройшов православний фестиваль вуличної їжі "Російська гідність". Росіяни кидалися на їжу, зокрема, вони їли млинці просто з лопат.

детальніше
17.03.15
Українка Валентина Семеренко стала чемпіонкою світу з біатлону! Вітаємо!!!!!!

 Наша спортсменка пройшла дистанцію в 12,5 км без жодного промаху. Вона випередила Фрациску Пройсс з Німеччини на 6 секунд. Карін Оберхоффер з Італії посіла третє місце. Для українки це золото стало першим на чемпіонатах світу.

детальніше
17.03.15
Творча співпраця видатного гуцульського музиканта Могура і талановитого скрипкового майстра Василя Мартищука "читати далі..."

 Цієї весни, 10 березня 2015 року, Гуцульщина відзначає 95-річний ювілей Василя Грималюка (Могура). Знаменитий гуцульський музикант Василь Іванович Грималюк (Могур) народився 10 березня 1920 року в селі Зелене на Верховинщині. Його батьками були корінні жителі Зеленого: Іван Грималюк (Кидичуків) і Ївдоня Зеленчук (Їлинчукова). Все своє життя видатний народний митець проживав і творив прекрасну гуцульську музику на рідному Прикарпатті: Зеленому, Верховині, Кривобродах і Ковалівці. Більше 50-ти років Василь Грималюк (Могур) грав гуцульські мелодії на скрипці на поважних республіканських і всесоюзних музичних конкурсах, фестивалях та численних гуцульських весіллях, храмових святах, хрестинах, іменинах, входинах і толоках у місцевих жителів Гуцульщини й таким чином залишив прекрасні спогади про свою музику в народній пам’яті. 

детальніше
17.03.15
"Лікарський десант" відвідав Верховинський РЕМ

  12 березня "лікарський десант" відвідав Верховинський РЕМ. Як повідомляє сайт рідного міста, посилаючись на прес-службу "Прикарпаттяобленерго", за третій місяць діяльності програми утвердження здоров’я на робочому місці у ПАТ "Прикарпаттяобленерго" це вже десята філія, де відбулася зустріч з колективом під назвою "Поговоримо про здоров’я". 

детальніше
16.03.15
Своєю грою на цимбалах прикарпатець підкорив суддів шоу “Україна має талант”.

 27-річний Петро Сказків з Ворохти своїм талантом цимбаліста зміг підкорити суддів шоу “Україна має талант”. Йому сказали три "так". Він виконав твір “Буревій”, який транслювали в телеефірі 14 березня, повідомляють ”Вікна” з посиланням на СТБ.
Підтримати свого вчителя прийшли також учні. Вони побажали, аби Петро показав “як гуцули вміють грати”. І чоловіку це вдалося — судді одноголосно сказали йому три “так”.

детальніше
16.03.15
Якісний кліп від українського репера ЯрмаКа під назвою "Вставай".

 Якісний кліп від українського репера ЯрмаКа під назвою "Вставай". Відображає вічну українську боротьбу проти загарбників від давніх часів, до сьогодення, та закликає відірвати зад від стільця (якщо ви ще цього не зробили), та, якщо не боротися за своє майбутнє, то хочаб допомогти тим, хто бореться.   

детальніше
13.03.15
У Путіна інсульт, але шампанське відкривати рано

 Причина зникнення президента Російської Федерації Володимира Путіна з публічної сцени і з екранів телевізора є те, що він став жертвою серцевого нападу з непередбачувано тяжкими наслідками.
Про це повідомляє російське видання „Рускій монітор”.
Видання зазначає, що у Путіна кілька днів тому стався ішемічний інсульт.

детальніше
Обласні новини

вологість:

тиск:

вітер: